Депресія

Ще одне з обмежень дослiдження полягае в тому, що результати не розрiзняють тип депресii, чи це глибока депресiя, чи дистимiя.

Представленi данi не дозволяють проводити порiвняння мiж групами, що дали б можливiсть заглибитись у вiдмiнностi, виявленi мiж групами на основi проаналiзованих змiнних.

Незважаючи на вищезазначенi обмеження, необхiдно все ж вiдмiтити важливiсть результатiв, показавши основнi характеристики тих людей, якi найбiльше пiддаються депресii: низький рiвень освiти, вiк вiд 45 до 64 рокiв та низький економiчний дохiд.

І навпаки, люди, якi здаються найбiльш захищеними вiд депресii, — це молодь вiком вiд 18 до 24 рокiв, люди з вищою освiтою та тi, хто заробляе 35000-49999 та понад 75000 доларiв на рiк.

Тому, вiдповiдаючи на початкове запитання, можемо сказати, що все-таки iснуе зв’язок мiж депресiею та рiвнем доходiв, але цей зв’язок не прямий — чим бiльше грошей, тим менший рiвень депресii — як видно серед тих, хто заробляе вiд 50000 до 74999 доларiв на рiк, адже вони страждають вiд такого самого рiвня депресii, що i попереднi групи з нижчими доходами, зокрема тих, що заробляють вiд 25000 до 34999 доларiв на рiк.

Оскiльки дослiдження не входить до теоретичних оцiнок пояснень даного зв’язку, логiчно було б подумати, що стурбованiсть нестачею грошей може бути вирiшальною, а також доступ до бiльшоi кiлькостi та кращоi якостi ресурсiв, якi могли б запобiгти появi перших симптомiв депресii або полегшити iх до того, як вона набуде хронiчного характеру.

Яка цiна депресii у краiнах першого свiту?

Коли ми думаемо про депресiю, то зазвичай робимо це не у рамках суспiльства, в якому живемо, а у рамках особи, що страждае вiд цього стану.

Але це не той пiдхiд, який застосовують державнi органи, якi прагнуть оптимiзувати своi ресурси, розставляючи прiоритети в тому питаннi, як будуть розподiлятися кошти мiж рiзними службами та вiдомствами, чи будуть вони вкладенi в матерiали, чи в персонал, щоб мати змогу ефективнiше надавати власнi послуги.

Великий депресивний розлад, тобто клiнiчна депресiя, впливае в основному на психологiчне здоров’я пацiента, але зачiпае також i решту його щоденноi дiяльностi, бажання iсти та можливiсть спокiйно спати. На жаль, цей вплив поширюеться також на сiм’ю, колег та друзiв пацiента.

Цiлком нормально спостерiгати зниження академiчноi чи трудовоi продуктивностi, що при вищому рiвнi тяжкостi розладу може призвести до втрати роботи, друзiв i навiть партнера.