Світове місто Харків

Невдовзi юнак оселяеться в будинку киiвського воеводи й закохуеться в його дочку.

Юнi Ромео i Джульетта наважуються на втечу з Киева й таемне вiнчання. Закоханi спиняються аж на березi рiчки Лопань.

Андрiй Квiтка, маючи добру вдачу, радо приймае втiкачiв iз Надднiпрянськоi Украiни, котрi рятуються вiд утискiв польських панiв. Так наша мiсцевiсть обростае поселеннями-слободами, i невдовзi весь обширний регiон вiд Полтавщини до курських земель отримуе назву Слобожанщина.

Ясна рiч, старовинна легенда, передана Григорiем Квiткою-Основ’яненком, не розглядаеться iсториками як певний доказ заснування мiста, це – прекрасна романтична казка, написана талановитим письменником.

Якщо ж вiдштовхнутися вiд пушкiнських слiв, якi украiнською звучать так: «Казка бреше й натяка! В нiй урок для мастака», – то в нашому випадку натяк у тому, що харкiв’янами, тобто жителями мiста, ставали найрiзноманiтнiшi поселенцi, котрi приходили сюди i з заходу, i зi сходу, i з пiвдня, i з пiвночi.

Чудове мiсце Харкiв – перехрестя багатьох дорiг! Це сприяло добросусiдству, зростанню чисельностi мiстян, розвитковi торгiвлi й ремесел.

Уже в другiй половинi XVII столiття в Харковi з’являються першi вулицi, бiльшiсть iз яких виникае уздовж дорiг, що прямують до iнших мiст. Вони променями пролягали вiд фортецi, мiж ними лишався незабудований i незаселений простiр – так званi левади.

Харкiвська фортеця

Вежi фортецi: 1 – Микiльська кутова вiстова; 2 – Московська проiзна (нова на мiсцi Шаповалiвськоi); 3 – Протопопiвська кутова; 4 – Чугуiвська проiзна; 5 – Рiздвяна кутова; 6 – Тайницька водозвiдна; 7 – Глуха; 8 – Лопанська проiзна; 9 – Деркачiвська кутова; 10 – Московська проiзна (стара); 11 – Микiльська проiзна; 12 – Кутова; 13 – Троiцька проiзна; 14 – Кутова; 15 – Рiздвяна проiзна.

Церкви: 16 – Успенський собор; 17 – Покровська; 18 – Миколаiвська; 19 – Вознесенська; 20 – Троiцька. (Публiкуеться за джерелом: http:/balakliets. kharkov.ua/ocherki/kontury-kreposti).

Кожне старовинне мiсто, яке шанувало себе, починалося з фортецi. Харкiв змiцнювався на горi, навколо якоi несли своi води рiчки Харкiв i Лопань (сьогоднi ця мiсцина називаеться Унiверситетською гiркою).

Так на околицi тодiшнього Московського царства виросла найсправжнiсiнька фортеця з десятьма вежами, три з яких були проiжджi, тобто через них можна було заiжджати до фортецi й виiжджати з неi.