Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології

Особливим завданням цiеi першоi книги буде пошук шляхiв, на яких цi надвеликi труднощi проникнення в цей новий свiт можна буде, так би мовити, по частинах здолати. Ми почнемо рух вiд природноi позицii, вiд свiту, яким вiн постае перед нами, вiд свiдомостi, якою вона пропонуе себе у психологiчному досвiдi, i виявимо ii сутнiснi передумови. Потому ми розробимо метод «феноменологiчних редукцiй», завдяки якому усунемо властивi сутностi всiх природних способiв дослiдження пiзнавальнi обмеження, зможемо вiдхилити однобiчне спрямування погляду, яке iм властиве, аж поки врештi-решт не вiдкриемо вiльний горизонт «трансцендентально» очищених феноменiв, а заразом i поле феноменологii в нашому особливому сенсi.

Уточнiмо щойно накреслене й розгляньмо психологiю так, як цього вимагають не лише передсуди нашого часу, а й загальний внутрiшнiй стан справ.

Психологiя е досвiдною наукою. Згiдно зi звичним значенням слова «досвiд» це означае двi речi:

Вона е наукою про факти, про matters of fact в сенсi Д. Г’юма.

Вона е наукою про реальнiсть. «Феномени», якi вона розглядае як психологiчна «феноменологiя», е реальними подiями, що як такi, якщо вони мають справжне iснування, разом iз реальними суб’ектами, яким вони належать, вбудованi в просторово-часовий свiт як в omnitudo realitatis.

Натомiсть чиста або трансцендентальна феноменологiя буде заснована не як наука про факти, а як наука про сутностi (як «ейдетична» наука), як наука, що прагне до «пiзнання сутностей», а не «фактiв». Вiдповiдна редукцiя, яка переводить вiд психологiчних феноменiв до чистих «сутностей», або в судженнях думки – вiд фактичних («емпiричних») загальностей до загальностi «сутностi», е ейдетичною редукцiею.

По-друге, феномени трансцендентальноi феноменологii будуть схарактеризованi як iрреальнi. Іншi, специфiчно трансцендентальнi редукцii «очищають» психологiчнi феномени вiд того, що надае реальностi й заразом вбудовуе iх у реальний «свiт». Наша феноменологiя мае бути вченням про сутностi не реальних, а трансцендентально редукованих феноменiв.

Що саме це означае, стане зрозумiлiшим нижче. Наразi це накреслюе схематичнi рамки вступного шерегу дослiджень. Я вважаю за потрiбне додати тут лише одну заувагу: Читачевi мало впасти в око, що вище, в обох позначених пунктах, замiсть загально заведеного подiлу наук на реальнi та iдеальнi науки (або на емпiричнi й апрiорнi) застосовано два подiли та вiдповiдно до цього двi пари протилежностей: факт i сутнiсть, реальне i не-реальне.