На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Новое время. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Автор
Жанр
Дата выхода
07 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Коллектив авторов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
📚 Читайте "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вулики стояли на пiдставцi; льоток робили у днi, засувку виготовляли з дiркованоi бляхи. Усередину йшли широкi даданiвськi рамки.
В украiнцiв Галичини столiттями виробився багатий виробничий досвiд плекання бджiл. Найбiльш поширеною була порода середньоевропейськоi сiроi бджоли, з неi особливо видiлялася карпатська бджола, яка наприкiнцi XIX ст. займала домiнуюче становище. Наприкiнцi XIX – на початку XX ст. у пасiках гуцулiв (смт Верховина, села Зелена i Криворiвня Верховинського р-ну, с. Брустури Косiвського р-ну) з’явилися iталiйськi бджоли («iталiенки», «волоськi», «желтобрушки»).
Турбота про бджiл розпочиналася з розташування пасiки на присадибi – у садках чи городах поблизу хат i господарських будiвель, у сусiдствi сiножатей, левад iз рiчками. Наявнiсть дерев була одним з найважливiших чинникiв при виборi мiсця для пасiки. Разом з тим потрiбно було обрати пiд пасiку помiрно сонячне мiсце, аби до вуликiв проникало свiтло i тепло; тому iх переважно ставили на пiвденному схилi, льотками до пiвдня чи сходу.
Поряд iз розмiщенням вуликiв на вiдкритому повiтрi, на Гуцульщинi, Бойкiвщинi та Опiллi побутували i закритi пасiки, в яких стацiонували вулики. Для кiнця XIX ст. були характернi «пасiки», якi зводили iз семи-восьми стiн. Зверху споруду накривали дахом, а всерединi був «прозiр» – некрите мiсце, «яким мухи на пашу ходе». Така пасiка iз с. Замагорiв Верховинського р-ну експонуеться в Музеi народноi архiтектури та побуту у Львовi. Це невелика будiвля, шириною 3, висотою 1,5 i довжиною 8 м, зрубно-каркасноi конструкцii.










