На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Культурология. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули

Автор
Жанр
Дата выхода
01 февраля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Коллектив авторов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули» – науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографія присвячена вивченню усіх аспектів життя гуцулів. Гуцульські звичаєві, правові й етичні нормативи, вірування, забобони, демонологія, звичаї, обряди представляють складний і надзвичайно цінний для науки матеріал. У ньому простежуються відбитки духовного життя різних епох починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичницьких і пізніших християнських елементів, фантастичних ірраціональних уявлень із практичним досвідом, набутим і перевіреним упродовж віків.
Багатий реліктовими елементами і гуцульський фольклор, особливо обрядові пісні, казки, легенди, замовляння, пов’язані з віруваннями і забобонами. В народній поезії гуцулів набули особливого розвитку такі пісенні жанри, як коломийка, співанка-хроніка. Неповторною своєрідністю відзначаються мелодика народного співу, інструментальна музика, традиційні танці, самобутнє народне мистецтво та ін.
Ще в минулому Гуцульщина славилася своїм багатим ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою, різьбою по дереву, чудо-писанкою, художнім ткацтвом, вишивкою, художньою обробкою металу, шкіри, виробами із рогу. Неповторною колористичною гамою і художньою орієнтацією відзначається традиційний гуцульський одяг із властивими йому прикрасами і доповненнями (згардами, чересами, тобівками тощо).
Видання стане у нагоді як науковцям, так і широкому загалу зацікавлених культурним спадком гуцулів.
У форматі PDF A4 збережено видавничий макет.
📚 Читайте "Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вагилевич, але вiн неточно визначив межi Гуцульщини. Польський етнограф В. Поль у першiй половинi XIX ст. чiткiше i детальнiше накреслив межi буковинськоi та галицькоi Гуцульщини. За його даними, у буковинськiй частинi Гуцульщини знаходилось 21 село, а в галицькiй – 71 село та 4 мiстечка, в яких на той час проживало 73 676 чол. [6, s. 99—235].
Найбiльш повно питання розселення гуцулiв опрацьовано було С. Витвицьким, який визначав територiю, де компактно проживали гуцули, i на цiй територii – 114 населених пунктiв [7, s.
В. Завадський повторив твердження Витвицького, однак розширив територiю Гуцульщини; кiлькiсть населення, за його пiдрахунками, становила тут 120 000 чол. [8, s. 408].
В той же час Я. Головацький в передмовi до своеi збiрки пiсень, визначаючи територiю Галичини, Буковини та Закарпаття, на якiй живуть гуцули, на вiдмiну вiд Завадського, зменшуе цю територiю. За його даними, у 1872–1874 рр. в Галичинi налiчувалось 68, на Буковинi – 20, на Закарпаттi – 21 село, а в них 107 610 мешканцiв [2].
Р. Кайндль [4], який протягом багатьох рокiв дослiджував Гуцульщину, погоджувався з твердженнями попереднiх дослiдникiв вiдносно територii, заселеноi гуцулами. Не об'ективним е й твердження Коженьовського в цьому питаннi [5, s. 20–21].
В п’ятитомному виданнi «Гуцульщина» В. Шухевич безпiдставно поширив межi Гуцульщини на територiю, не заселену гуцулами [3, с. 10–24]
Отже, протягом ХІХ – на початку ХХ ст. питанням етнографiчних кордонiв Гуцульщини займалась досить значна кiлькiсть дослiдникiв, але вони по-рiзному оцiнювали ii територiальнi межi.
Найбiльш повне визначення ареалу гуцульськоi етнографiчноi групи здiйснив В. Гнатюк: «Гуцули заселяють Карпати в околицi Чорногори, iх оселi розкиданi по обох сторонах Карпат i належать до рiзних краiн. Звичайно iх оселi тягнуться долинами рiк i потокiв. У Галичинi починаються вiд Надвiрнянськоi Бистрицi по Пасiчну i йдуть долинами рiки Пруту по Дiлятин, по течii рiк Бiлого та Чорного Черемошу до Вижницi, долиною рiки Рибницi по Косiв i рiки Пiстиньки по Пiстинь.










