Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно

Де почуття б’ються немов у бiйцiвськiй клiтцi, стримуванi фейковим етикетом суспiльноi сегрегацii та правил професiйноi поведiнки. Де людина-полiтик, людина-бiзнесмен, чи навiть людина-вчений або – у дусi сучасностi – людина-менеджер перестае бути першочергово Людиною – зi слабкостями, якi можна пробачати, з хворобами, якi треба лiкувати, з грiхами, якi варто спокутувати, зрештою, з хрестом, який потрiбно нести.

Нам бракуе тайм-аутiв у цiй вiчнiй рольовiй грi. Зупинок, коли можна критично озирнутись у минуле чи скептично поставитися до майбутнього для того, щоб зрозумiти, що це тiльки в грi ми рiзнi, часто ворожi, а поза нею насправдi ми однаковi, рiвнi в розлитiй на нас любовi, тимчасово земнi у вiчностi.

Фiльм «Гайд-парк на Гудзонi» – якраз така пасторальна зупинка в суворому трибi життя. Коли погода своiм провисанням мiж зимою й весною пригнiчуе мрii, коли наближення виборiв пробуджуе небезпечну свободу помилок, коли смертнi люди продовжують грати своi демонiчнi геополiтичнi партii, струшуючи свiтовий порядок у хаос фейкових iмперських амбiцiй… От коли все це починае торкатися навiть простоi людини в приватному спокоi, якраз варто повертатися до таких фiльмiв, до такого шляхетного в намiрах мистецтва.

Варто ще й тому, бо цей фiльм у зовсiм несподiваний спосiб розповiдае про життя Франклiна Рузвельта – не як видатного Президента Америки, одного з архiтекторiв нового свiтового порядку, який зараз, до речi, пiд загрозою, а як звичайну людину, яка кохае й хоче кохати, вiдпочивае й вмiе жартувати.

Цiкаво й варто наголосити, що це британський, а не американський фiльм, створений смiливим у виборi проблематики, але делiкатним у розкриттi людських характерiв й обдарованим iнтелектуальним почуттям гумору режисером Роджером Мiчелом.

У епiцентрi фiльму – епiзод з життя Президента пiд час вiзиту до Америки британськоi королiвського подружжя, а у фокусi – майже скандальнi стосунки з далекою родичкою та подругою дитинства Маргарет Саклi, яку запросили доглядати за прикутим до iнвалiдного вiзка лiдером.

Свiтлий, майже вiльний вiд полiтичних тем фiльм, занурюе нас в епоху джазу та замiських вечiрок. Для Америки друга половина тридцятих – це вже вихiд з великоi депресii й лише вiддалене гуркотiння прийдешньоi вiйни.