Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно

Хтось, обдарований здатнiстю дивитися крiзь час, вiзьме з нього похiдну й опише частковi рiшення для твого життя. Залишаеться лише побачити iх, повiрити й прийняти.

Шекспiр, хоч i поет, насправдi став для людства математиком доль. Стриманим у поезii, але незмiрним у пiзнаннi вчинкiв та характерiв. Це справжнiй дар – мати настiльки унiверсального автора, який розгортаеться в щораз новому вимiрi для кожного поколiння. У своiх кращих п’есах вiн i справдi спiврозмiрний простору й суголосний часу. Завжди сучасник.

Однак вдала проекцiя його слова i дii на кiноекран, як i на життеву практику кожного – насправдi рiдкiсна вдача. Шекспiр значно легший для театру чи навiть опери, нiж для кiно. Серед численних екранiзацiй його творiв е лише декiлька, у яких пiд дiею розтинiв кiнопером найглибшi прояви душi людськоi вириваються на екран.

«Венецiйський купець» британського режисера Майкла Редфорда – один iз кращих серед них. Один з обов’язкових для знайомства з творчiстю Шекспiра.

У цьому фiльмi слова поета сяють не згiрше за зорi, якi здаються ближчими, нiж завжди, а iдеi осiдають пiдказками ангелiв на нашi притомленi плечi.

Ми знаемо, що любов сусiдить iз ненавистю. Ми iнтуiтивно вiдчуваемо, що прощення й доброта захованi близько. Однак щоб дотягнутися до них, нам потрiбна допомога. Наприклад – вiдкритися слову Шекспiра, який талантом своiм звiльнить iстину з темницi людськоi байдужостi. І тодi фiльм «Венецiйський купець» перетворюеться на фiлософський герць мiж добром i злом.

Цей фiльм – саме той приклад, коли мистецтво пiдноситься над реальнiстю й возвеличуе ii силою розуму. А достовiрнiсть дiйства перевершуе можливостi дiйсностi.

Багатошаровiсть смислiв, якi прихованi в драмах Шекспiра, у цьому фiльмi проявлена якнайкраще. Катарсис глядача досягаеться силою поетичного слова та художньоi форми.

Така екранiзацiя слугуе бездоганним аргументом на користь свiдчення генiальностi того, хто творив пiд прiзвищем Шекспiра.

Шекспiр безкомпромiсно чесний iз нами. Справедливiсть, яка е одним з етичних стрижнiв фiльму – насправдi слабка, немов полуднева тiнь або обриси нiчних постатей. Вiдчай натомiсть яскрить фарбами, щедро нанесеними на тiло фiльму.