На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Новейшая история. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Жанр
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анна-Мария Наумьяк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Анна-Марія та Пилип Наум’яки, французи українського походження за батьком, віднаходять своє коріння, що занурює їх у страшну трагедію, в якій втратила життя майже вся їхня родина. Цією працею особистого характеру вони започатковують самобутній підхід, що поєднує в собі роботу історика, родинну пам’ять і пам’ять колективну. Автори зі спогадів свого батька та очевидців подій відтворюють драматичні події того часу. Особиста розповідь підкреслює, якою мірою атмосфера заперечення, створена потужною комуністичною пропагандою давила на тих, хто прагнув правди.
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет.
📚 Читайте "Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я знала, що то була чиста пропаганда, i iхня допомога дала нам змогу вижити. Пiсля вiйни я була впевнена, що мiй син помер у Нiмеччинi. Можливо, так було б i краще, бо люди з НКВС розшукували його й розпитували, чи не отримувала я вiдомостей про нього через родичiв iз захiдноi Украiни. І лише через двадцять рокiв я дiзналася, що вiн живий, i ми отримали листа. Я побачила його знову в шiстдесят дев’ятому роцi, тобто за двадцять сiм рокiв пiсля того, як вiн пiшов».
Мiй батько продовжив:
«У той голод менi було сiм рокiв.
Тут будет реклама 1
Батько приносив нам якусь iжу зi свого заводу. Я пам’ятаю, особливо, що iв бурякову мелясу, а також iще й маленьку, ще зелену, картоплю, яку ми поiдали з лушпинням. Мати посилала мене iнколи ‘‘купити’’ молока в сусiдiв, i платив я iм не грошима, а лушпинням. Часом варили суп iз кропивою, i це звалося ‘‘зелений борщ’’. А якось ми iли горобцiв, яких менi пощастило вловити. Мiй живiт був тодi роздутий, i стирчав, як пухир, мiж худющими ногами й руками. До нас заходили жiнки попросити трiшки меляси, яку батько приносив iз заводу.Тут будет реклама 2
Сусiди варили шкiру з черевикiв, щоб приготувати з неi якийсь суп. Ідучи в школу я мусив прямувати серединою дороги й не наближатися до хат, бо знав, що в селi зникали дiти. У школi ми пiдбирали крейду та iли ii. Час минав, i учнiв у класi меншало. На стiнах висiли портрети Ленiна й Сталiна в оточеннi щасливих дiтей iз лозунгами типу ‘‘Спасибi нашому татусевi Сталiну за наше щасливе дитинство!’’ або ‘‘Жити стало краще, жити стало веселiше!’’.Тут будет реклама 3
Авжеж, то було ще те життя! Я шкрябав нiгтями по стiнцi хати i iв якусь крихку плiсняву. Траплялося, що я непритомнiв, несподiвано i в будь-якому мiсцi. З iншими хлопцями ми бiгали красти яблука, налiтали на дерево, як сарана, i поiдали iх якомога бiльше i якомога швидше. Якось я пiшов украсти кавуна, це було небезпечно, бо на баштанi була сторожа, i нас могли побити. Я бачив також довжелезнi черги людей, що чекали пiд магазином день i нiч, пiдмiняючи один одного.Тут будет реклама 4
Я пам’ятаю, як непокоiлася моя мама через мiй рахiт. Вночi ми чули, як зголоднiлi селяни викопували заводськi вiдходи – то були буряковi вiдпадки, якими робiтники годували своiх свиней. Селяни викопували iх зi смiттевих ям i iли просто там, на мiсцi, серед ночi. Удень я бачив нещасних селян, що сидiли пiд стiнами заводу. Вони жебрачили або продавали своi речi за який-небудь харч. Приходила мiлiцiя й проганяла iх звiдти[16 - У 2008 р.
Мнения
О книге «Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
