Історія філософії. Античність та Середньовіччя

Для грецького фiлософа природа й справдi «полюбляе народжуватися» (фрагмент 123), i потрiбно знати, як розшифровувати показники почуттiв, аби зрозумiти основоположний принцип гармонii, що перебувае у процесi безперервноi трансформацii, яка втiлюеться у феноменальнiй реальностi. З цього моменту проявляе себе iнша типова риса Гераклiтового стилю: полемiка проти видатних представникiв архаiчного знання, якi не мали достатнього розумiння, аби вiдкрити закон, що керуе дiйснiстю.

6.2. Не тiльки «все тече»

Те, що Гераклiт був автором цiлiсного тексту, пiдтверджуеться також тим фактом, що завдяки римському фiлософу Сексту Емпiрику зберiгся вiдносно довгий та виразний текст, чiтко конфiгурований як передмова.

У ньому фiлософ окреслюе змiст свого послання як lоgos, «причину» або «правило» процесу становлення, який люди загалом «не здатнi зрозумiти». Показово, що термiн ax?netoi, вжитий тут для позначення людей, «позбавлених розумiння», пов’язуеться з мовою мiстерiй. Тi, до кого звертаеться Гераклiт, е немовби «не-iнiцiйованими»: й Гераклiт постае перед ними як володар релiгiйного знання, що проголошуе одкровення.

Слово lоgos грецькою означае також «промова»: спираючись на цю багатозначнiсть, Гераклiту вдаеться перемiстити увагу на власнi слова, що сприймаються як цiлком вiдповiднi глибинi того, що вiн мае намiр сповiстити. Дослухаючись до них, люди зможуть вийти з iзоляцii, в якiй вони звикли жити, та вiдкриють для себе розумiння певного «загального» закону, який поеднуе iх самих iз усiею природою.

У той момент, коли вiн концентруеться на проблемi космiчного порядку та розв’язуе ii, як це вже зробив Анаксiмандр, у рамках динамiчноi рiвноваги, Гераклiт вiдкривае, що його мислення уходить корiнням до iонiйського натуралiзму. Водночас його бачення протилежностей вiдкривае простiр не тiльки для iнших впливiв на фiзичну iнтеграцiю космiчних мас, а й для динамiчного напруження, що проявляеться через вiдноснiсть суб’ективного вираження, для послiдовностi змiн життевих та екзистенцiальних стадiй, для невiдповiдного використання певноi визначеноi назви стосовно конкретного об’екта.

Гераклiт е загальновiдомим як фiлософ, для якого «все тече» (pаnta rhеi): «завжди рiзнi води протiкають тими самими рiками» (фрагмент 12, у порiвняннi з фрагментами 49а, 91а).