Історія філософії. Античність та Середньовіччя

на Близькому Сходi поширеними е рiзноманiтнi перекази iсторii виникнення всесвiту, богiв i людей.

Окремi з них демонструють безсумнiвнi аналогii з грецькими традицiями, й цi аналогii часто застосовуються для того, аби довести близькосхiдне походження еллiнських теогонiй та загалом грецькоi мiфологii. Це, зокрема, стосуеться вавилонського епосу про створiння свiту, «Енума Елiш», де розповiдаеться про подружжя прародителiв Апсу (солона вода) i Тiамат (прiсна вода), про боротьбу мiж поколiннями богiв та славетнi подвиги бога Мардука.

Мiф про спадковiсть, аналогiчний тому, що розповiв Гесiод, трапляеться у певних хетських традицiях. Там у центрi уваги перебувае боротьба мiж богами неба, Алалу, Ану та Кумарбi: Кумарбi вихолостив свого попередника та проковтнув його чоловiчий статевий орган, зачавши всерединi себе бога штормiв, котрому судилося його скинути.

Схожiсть як вавилонського, так i хетського епосiв iз грецькоi традицiею теогонiй, зокрема гесiодiвською, е очевидною. Скорiш за все, вона пов’язуеться з певною культурою koinе (койне, або спiльний грецький дiалект), що у пiзнiшу античну добу охопить як Середземномор’я, так i Близький Схiд.

Однак за детальнiшого розгляду, окрiм схожостi, можна побачити й не менш значущi вiдмiнностi, якi проявилися в конкретних особливостях, переважно грецьких, у репрезентацii всесвiту та свiту богiв.

В «Енума Елiш» подружжя прародителiв складаеться з морських богiв, тодi як у бiльш поширенiй грецькiй традицii йдеться про Небо i Землю.

У вавилонськiй поезii Мардук-переможець створюе всесвiт, роздiливши на частини первинне тiло Тiамат, тимчасом як грецький Зевс встановлюе панування над всесвiтом, що поступово формуеться, через динамiчнi перетворення (згадаймо про первинний Ерос), що змушують його компоненти об’еднуватися та розмножуватися.

Найбiльш показовою е рiзниця мiж хетським мiфом про спадковiсть i гесiодiвською його версiею. Вона полягае в тому, що в останньому провiдну роль вiдiграе Гея, споконвiчна сила, або ворожа, або прихильна до богiв-управителiв, основоположна iнстанцiя узаконення чи позбавлення легiтимноi сили.

Саме ii поради приводять Зевса до влади та, як наслiдок, до встановлення у свiтi його порядку.

3. Мiф та доля. Маурiцiо Беттiнi

3.1. Доля: «часточка» життя

Ідея про те, що життя людини залежить вiд «долi» – тобто певного рiшення, прийнятого ще до ii народження, у рiзнi способи втiлювалася в окремих культурах.