Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

Це слово походило вiд слова полiс, тобто мiсто. Приблизно те саме спостерiгаемо в англосакських народiв. І справдi, на початкових етапах держави часто виникали як укрiпленi поселення (мiста), що контролювали навколишню мiсцевiсть. Хоча не обов’язково. Треба мати на увазi, що iснували рiзнi типи держав. Державнiсть полiсного типу формувалася переважно в осiлих, землеробських народiв. Дещо по-iншому здiйснювалося ii формування в народiв кочових i морських. До того ж iз часом державнi органiзми зазнали значноi еволюцii.

Існували й iснують рiзнi форми держав, якi залежать вiд низки чинникiв:

– розвитку технологiй, зокрема iнформацiйних;

– географiчного становища;

– економiчноi дiяльностi населення;

– його етнiчного складу та ментальних i культурних особливостей;

– iсторичного й полiтичного досвiду народу.

В украiнськiй мовi утвердився термiн «держава». Саме це слово мае давньослов’янське походження. У «Лексиконi словенороському» (1627) украiнського фiлолога Памво Беринди держава визначаеться як сила, вельможнiсть або зверхнiсть, а вiдповiдником iй у грецькiй мовi е слово «кратос», тобто влада.

Термiн же «держава» в сучасному розумiннi прийшов до нас пiд впливом росiйськоi культури. У середньовiчнi часи державою називали символ влади московських царiв у виглядi кулi, яка увiнчувалася хрестом. Правителi Московii тримали державу в руках пiд час офiцiйних церемонiй.

Приблизно таке ж розумiння зустрiчаемо в украiнцiв. Навiть зараз вони часто пов’язують уявлення про свою державу з особою президента. Щоправда, росiяни в планi персонiфiкацii державноi влади й верховного правителя, схоже, пiшли далi наших краян. Вони зазвичай мало вживають слово «держава», а переважно користуючись термiном «государство» – вiд слова государ, правитель.

Також в украiнськiй мовi були й iншi термiни для означення держави. Наприклад, у текстах ранньомодерних часiв зустрiчаемо термiн «панство». Його широко вживае автор анонiмного твору «Пересторога» (початок XVII ст.). У зазначеному творi читаемо, що «поляцi руськii панства [держави, князiвства – прим. автора] поосiдали»[3 - Пересторога. Украiнська лiтература XVII ст. К., 1987. С. 27.].