На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Геніальне кохання» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Геніальне кохання

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Геніальне кохання" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Геніальне кохання" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Александр Гаврош) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Фантастична повість Олександра Гавроша «Геніальне кохання» – четверта книжка серії «Музей пригод» (три попередні – «Музей пригод», «Врятувати Тараса Шевченка» та «Героїчні канікули» – вийшли друком у видавництві «Фоліо»).
Дивовижні мандрівки на кріслі-гойдалці – загадковому порталі переміщення в часі – тривають! Цього разу герої опиняться на весіллі самого Каменяра – Івана Франка, познайомляться з його нареченою, з Миколою Лисенком, з молодими «громадівцями». Але найцікавіші пригоди чекають на юну завідувачку фондів Музею раритетів Яну Приймак, незадоволену своїм приватним життям і розчаровану в сучасних чоловіках, яка, потрапивши у ХІХ століття, раптом зустріне там свою любов. Та чи зможе вона залишитися зі своїм коханим, дізнаєтеся, прочитавши нову повість О. Гавроша.
📚 Читайте "Геніальне кохання" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Геніальне кохання", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Маю для вас чудову новину! Вчора за посередництва панi Марини я на власнi очi побачив крiсло-гойдалку, яке ми торiк загубили! Воно в чудовому станi. А це значить, що вже завтра ми спробуемо втрете здiйснити мiжчасову мандрiвку. Але цього разу наша подорож буде продуманою i пiдготовленою! Слово честi, ледi й джентльмени!
Роздiл 2
Роман Лук’янович Попадинець, якому за кiлька мiсяцiв мало виповнитися 49 рокiв, переживав непростий перiод у життi. Начебто особливих пiдстав для нарiкань не було. Сiм рокiв вiн успiшно керував Музеем раритетiв, який за зведеними показниками був серед кращих у Киевi.
Його гасло «Музей – це не мертва територiя, а живий простiр» знаходило гарячий вiдгук як серед звичайних вiдвiдувачiв, так i серед провiдних науковцiв. Проте останнiм часом пан Роман вiдчув, що внутрiшня батарейка пiдсiдае. Робота перестала приносити насолоду, як ранiше.
Та й здоров’я почало здавати. Ото справдi – вiд працi будеш не багатий, а горбатий. Вiд постiйного читання помiтно пiдупав зiр. Довелося виписувати ще потужнiшi окуляри, якi вiн носив iз аспiрантських часiв.
Через болючi колiна, якi застудив iще студентом пiд час археологiчноi практики, коли дощового лiта довелося ночувати кiлька тижнiв у наметах, вiн змушений був облишити поiздки на велосипедi та гру у великий тенiс.
Вiдсутнiсть активних вправ одразу вiдбилася на статурi – заокруглилося черевце, якого Роман Лук’янович дуже соромився, адже ранiше не виглядав повним.
«Кому я такий потрiбен? Обрезклий, прислiпуватий i лисiючий, бо й ранiше пишна чуприна стала помiтно рiдшати, – зiтхав часто директор, розглядаючи себе у дзеркалi. – Що ж, старий: ти вже йдеш з гори, а не в гору. Час таки бере свое. Змирися i прийми це як належить.








