Антологія помилок та хибних думок

Однак, як установили вченi з Інституту бiологii моря у Владивостоку (Росiя), запаси цих речовин знищуються приблизно за тиждень пiсля початку голодування. Насправдi основним джерелом енергii для лососiв стають м’язовi бiлки, якi складаються з амiнокислот, що цiлком можуть служити для синтезу глюкози – головного постачальника енергii для живоi клiтини. У лососiв два види м’язiв – бiлi i червонi; пiд час голодування «на поживу» йдуть бiлi м’язи, а червонi працюють до кiнця нересту. При цьому риба втрачае бiльше половини маси тiла, порушуеться робота механiзмiв, що регулюють обмiн речовин, i незабаром пiсля нересту зовсiм знесилiвши, риба скачуеться за течiею рiки i гине.

Проте невiрно, нiбито всi лососi гинуть пiсля метання iкри. Так, наприклад, шляхетний лосось, бiльш вiдомий як сьомга, продовжуе жити i дае потомство ще до п’яти разiв.

Товариськi пустельники

Вiдомi усiм, хоча б з чуток, раки-пустельники насправдi зовсiм не раки, а краби. Просто вони не пiдгинають свое м’яке черевце пiд широкий головогрудий панцир, як iншi краби, а ховають його в порожню раковину молюска.

Тому й тiло у них не зжалося, а залишаеться витягнутим, трохи нагадуючи рiчкового рака.

Мал. 1.11. Рак-пустельник та його «приятелька» актинiя

Не зовсiм справедливе й iменування iх «пустельниками». Насправдi раки-пустельники можуть бути досить таки товариськими. Наприклад, деякi з них носять на раковинi для додаткового захисту пекучу актинiю. Сама актинiя при цьому харчуеться шматочками, що перепадають з «хазяйського столу».

Є навiть пустельники, що вважають раковину непотрiбною, саджають актинiю прямо на спину i смiливо розгулюють по морському дну.

Зубастi молюски

Не вiдповiдае дiйсностi поширена думка, начебто молюски не мають зубiв. Насправдi багато молюскiв користаються оригiнальним механiзмом для захоплення i здрiбнювання iжi – так званою радулою. Це еластична рогова стрiчка з поперечними рядами зубiв на зразок напилка. Цi зуби виглядають у рiзних молюскiв по-рiзному.

М’язи рухають радулу вперед-назад i зуби труть iжу, вiдриваючи вiд неi шматочки. При цьому самi зуби поступово зношуються, випадають, особливо на передньому краi радули, а на задньому виростають i рухаються вперед новi.

Про черв’якiв справжнiх i уявних

Помиляеться той, хто вважае начебто черв’як – маленька незначна iстота. В Австралii, наприклад, живе черв’як довжиною приблизно 3,6 метри, здатний видавати звук, схожий на дзюркiт води при зливi з ванни.