Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні)

У бiльшостi регiонiв Украiни у листопадi 2008 року проводилися жалобнi мiтинги i концерти, конкурси художнiх i лiтературних робiт, конкурси учнiвських творiв, покладалися вiнки i снопи, проводилися уроки пам’ятi в школах; створювалися мiсця пам’ятi (виставки в музеях, школах та бiблiотеках, встановлювалися хрести, пам’ятнi знаки та кургани скорботи, створювалися меморiальнi комплекси)[125 - Калиновий гай – понад двi сотнi кущiв калини, що були висадженi пiд керiвництвом В. Ющенка депутатами парламенту у 2007 роцi на схилах Днiпра неподалiк вiд Киево-Печерськоi Лаври.

До середини 2008 року самих лише пам’ятних знакiв i пам’ятникiв Голодомору 1932—1933 рокiв було встановлено близько чотирьох з половиною тисяч[126 - Веселова О. Меморiальнi знаки i пам’ятники жертвам голоду-геноциду 1932— 1933 рр. в Украiнi // Краезнавство – 2009. – № 1—2. – С. 177.]. Там само у листопадi 2008 року був вiдкритий меморiальний комплекс, центральним елементом якого е каплиця-свiчка заввишки в 26 метрiв та музей.

27 лютого 2008 р. було видано розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв Украiни № 364-р «Про схвалення Концепцii Загальнодержавноi нацiонально-культурноi програми дослiдження Голодомору 1932—1933 рокiв в Украiнi та увiчнення пам’ятi його жертв на перiод до 2012 року»[127 - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/364-2008-p (дата звернення 27 лютого 2009 р.).].

У концепцii, текст якоi було долучено до розпорядження, пропонувалося дослiджувати Голодомор та увiчнювати пам’ять його жертв «програмним методом»: фактично йшлося про те, щоб об’еднати зусилля науковцiв, державних установ, громадських органiзацiй в рамках однiеi загаль-нонацiональноi стратегii.

Утiм, нiчого нового з погляду дiяльностi концепцiя не пропонувала – всi заходи, перелiченi в нiй, вже здiйснювалися чи то вiдповiдно до президентських указiв, якщо йдеться про державнi структури, чи то силами активiстiв та ентузiастiв теми, якщо йдеться про науковцiв i неурядовi органiзацii.

Можливо, розпорядження було потрiбно, щоб перетворити нещодавно створений Украiнський iнститут нацiональноi пам’ятi на головного координатора усiх заходiв з дослiдження i популяризацii Голодомору та розпорядника усiх фiнансових ресурсiв за програмою – головним замовником програми визначався саме вiн.

Про те, наскiльки намiри уряду Ю. Тимошенко належали до сфери реальноi полiтики, можна дiзнатися з того факту, що цю програму так i не було розпочато.

Восени 2008 р.