Світова гібридна війна: український фронт

При цьому не мае особливого значення, чи вiрять самi полiтики у цi мiфи, – головне, що певна мiфологiя вимагае i вiдповiдноi логiки поведiнки. Якщо полiтичнi лiдери вiрять у цi iдеi – вони стають небезпечними iдеалiстами та фанатиками, якщо не вiрять – цинiчними прагматиками, мета яких – збереження влади та грошi.

Якщо не враховувати змiн в об’ективних iсторичних процесах, починають зростати розбiжностi мiж звичними уявленнями та реальним станом речей. Це зрештою призводить до мiфологiзацii дiйсностi, коли реальнiстю вважаеться комфортний для суб’екта уявний свiт, тодi як дiйсна реальнiсть вiдкидаеться всупереч фактам.

Конфлiкт iз реальнiстю рано чи пiзно завершуеться тим, що суб’екту або вдаеться пристосувати реальнiсть до своiх уявлень, або змiнюеться сам суб’ект до рiвня справжньоi дiйсностi. Росiйське керiвництво обрало шлях силового перетворення реальностi вiдповiдно до своiх мiфологiзованих уявлень – «кримнашизм» тощо. Але, як свiдчить iсторiя, врештi-решт зворотний спротив з боку об’ективноi реальностi неодмiнно веде до трансформацii самого суб’екта.

Полiтика РФ на сьогоднi виглядае реально вмотивованою iмперськими амбiцiями частини владноi верхiвки, якi мають значну пiдтримку i серед широких верств населення. Жодних економiчних та зовнiшньополiтичних переваг анексiя Криму та вiйна на Донбасi Росii не надали, швидше навпаки. Заради привиду «державноi величi», пiд впливом масштабноi дезiнформацii росiйська влада та значна частина суспiльства готовi втрачати добробут, перспективи розвитку, терпiти мiжнароднi санкцii та вiдносну мiжнародну iзоляцiю.

Маючи внутрiшню пiдтримку, правлячий режим РФ у змозi проводити авантюристичну агресивну зовнiшню полiтику, яка становить найбiльшу з часiв Другоi свiтовоi вiйни загрозу мiжнароднiй безпецi i стабiльностi. Водночас полiтика РФ е радше кон’юнктурною, такою, що може досягати певних тактичних цiлей, але не е виграшною у бiльш далекiй перспективi.

Прагнення РФ утримати полiтичний контроль за краiнами пострадянського простору суперечило стратегiчному европейському вибору Украiни, Молдови i Грузii. Намiри Кремля повернути Украiну та iншi пострадянськi краiни до зони свого полiтичного та економiчного впливу створюють постiйнi безпековi ризики в регiонi. Росiйська зовнiшньополiтична доктрина припускае силове втручання на захист т. зв.