Три мушкетери

Хiба я вам не казав цього, панове? І не виключено, що ii величнiсть цього разу навмисно шукала пiдтримки серед людей низького стану. Голови високопоставлених людей видно здалеку, а у кардинала пильне око.

– Що ж, – сказав Портос, – для початку домовтеся з галантерейником про винагороду i не продешевiть.

– Гадаю, це зайве, – заперечив д’Артаньян, – бо коли не заплатить вiн, то нам добре заплатять iншi…

Цiеi митi на сходах почулися квапливi кроки, дверi з грюкотом розчинились, i до кiмнати, де йшла нарада, вбiг бiдолашний галантерейник.

– Добродii! – заволав вiн. – Благаю вас, урятуйте мене! Там унизу чотири гвардiйцi, вони прийшли мене заарештувати! Врятуйте мене! Врятуйте!

Портос i Арамiс пiдхопилися зi своiх мiсць.

– Стiйте! – вигукнув д’Артаньян, знаком показуючи, щоб вони вклали в пiхви своi шпаги, якi вже встигли наполовину витягти. – Тут не хоробрiстю треба дiяти, а хитрiстю.

– Але ж ми не можемо дозволити… – вигукнув Портос.

– Нехай д’Артаньян чинить так, як вважае за потрiбне, – перепинив його Атос.

Але тут у дверях з’явилися четверо гвардiйцiв. Побачивши перед собою чотирьох мушкетерiв при шпагах, вони нерiшуче спинилися.

– Заходьте, панове, заходьте! – привiтно звернувся до них д’Артаньян. – Ви в мене вдома, а всi ми – вiрнi слуги короля i пана кардинала.

– У такому разi, панове, ви не станете на перешкодi, аби ми змогли виконати наказ? – спитав один з них, очевидно, начальник загону.

– Навпаки, панове, ми навiть готовi надати вам допомогу, якщо в цьому буде потреба.

– Що вiн верзе? – пробурмотiв Портос.

– Дурню, – шепнув Атос, – помовч!

– Але ви ж менi обiцяли… – ледве чутно пробелькотiв бiдолашний галантерейник.

– Врятувати вас ми зможемо, тiльки лишаючись на волi, – швидко шепнув йому д’Артаньян. – А якщо ми спробуемо перешкодити вашому арешту, то нас заберуть разом з вами.

– Але менi здаеться…

– Прошу вас, панове, прошу! – голосно запросив д’Артаньян. – У мене немае жодних пiдстав захищати цього добродiя. Сьогоднi я вперше його побачив, та ще за яких обставин… сподiваюся, вiн i сам вам розкаже: вiн прийшов вимагати з мене плату за проживання!.. Чи не так, пане Бонасье? Вiдповiдайте.

– Цiлковита правда, – пробелькотiв галантерейник.