Три мушкетери

Зрештою, вiн зробив те, з чого йому, можливо, слiд було почати: вiн постукав у дверi будинку, бiля якого кiлька хвилин тому стояв незнайомий. Вiн разiв десять або дванадцять пiдряд ударив молотком у дверi: нiхто не вiдгукнувся. Сусiди, якi, почувши грюкiт, вибiгали зi своiх домiвок або визирали з вiкон, запевняли, що в цьому будинку, дверi й вiкна якого, до речi, були позабиванi дошками, вже з пiвроку як нiхто не живе.

Поки д’Артаньян гасав вулицями i грюкав у всi дверi, Арамiс устиг приеднатися до обох своiх товаришiв, тож, повернувшись додому, д’Артаньян застав товариство в повному складi.

– Ну то що? – спитали в одно трое мушкетерiв, глянувши на д’Артаньяна, що не тямився вiд гнiву. По його обличчю рясно стiкав пiт.

– А нiчого! – вигукнув юнак, жбурнувши шпагу на лiжко. – Цей незнайомий, мабуть, сам диявол. Вiн зник, як тiнь, як примара, як привид!

– Ви вiрите в привиди? – поцiкавився Атос у Портоса.

– Я вiрю тiльки в те, що бачив, а позаяк я не бачив привидiв, то й не вiрю в них, – вiдповiв Портос.

– Бiблiя, – повчально мовив Арамiс, – наказуе нам вiрити в них: тiнь Самуiла з’явилася до Саула[27 - Саул – цар iудеiв (ХІ ст. до н. е.), за бiблiйною легендою, попросив чарiвницю викликати тiнь пророка Самуiла, щоб довiдатися про свое майбутне.] – це один з постулатiв вiри, i менi дуже шкода, Портосе, що ви не вiрите в це.

– Менi однаково, людина вiн чи диявол, тiлесне створiння чи тiнь, iлюзiя чи дiйснiсть, але ця людина – мое прокляття. Через нього ми втратили чудову нагоду заробити сотню, а може, й бiльше пiстолiв.

– Яким чином? – в один голос поцiкавилися Портос i Арамiс.

Атос, йдучи за своею звичкою промовчати там, де це можливо, обмежився лише запитальним поглядом.

– Планше, – сказав д’Артаньян до свого слуги, який, вiдчинивши дверi, просунув у щiлину голову, намагаючись пiймати бодай уривки розмови, – спустiться до власника цього будинку, пана Бонасье, i попросiть, щоб вiн прислав нам пiвдюжини пляшок вина Божансi. Я найбiльше його вподобав.

– Ти ба! – вигукнув Портос. – Невже ваш хазяiн вiдкрив вам необмежений кредит?

– Еге ж, – вiдповiв д’Артаньян. – Вiд сьогоднi. І можу запевнити: якщо вино буде поганим, ми пошлемо до нього по iнше.

– Треба вживати, але не зловживати, – повчальним тоном зауважив Арамiс.

– Я завжди казав, що д’Артаньян найкмiтливiший серед нас чотирьох, – сказав Атос i, зробивши цей комплiмент, на який д’Артаньян чемно вклонився, поринув у звичайне для нього мовчання.