Три мушкетери

Юний д’Артаньян пiдозрював, що красна цiна цьому представниковi конячого роду – не бiльше двадцяти лiврiв. Проте жодною мiрою не можна заперечувати й того, що слова, якими батько супроводив цей подарунок, були безцiннi.

– Сину мiй! – мовив гасконський дворянин тiею неповторною беарнською говiркою, якоi Генрiх IV[12 - Генрiх IV (1553–1610) – король Францii з 1589 по 1610 рiк, народився в Беарнi.] так нiколи i не змiг позбутися. – Сину мiй, цей кiнь з’явився на свiт у домi вашого батька рокiв тринадцять тому й усi цi роки чесно служив нам, тому ви повиннi його любити.

Хай би що там сталося з вами, не продавайте його, дозвольте йому в пошанi та спокоi померти вiд старостi. І, якщо ви на ньому вирушите в похiд, пiклуйтеся про нього, як ви пiклувалися б про свого вiрного слугу. При дворi, – вiв далi д’Артаньян-батько, – якщо ви матимете честь бути там, на що, зрештою, вам дае право давнiсть вашого роду, з гiднiстю носiть дворянське iм’я, яке ось уже понад п’ятсот рокiв уславлюють вашi предки. Не дозволяйте нiкому, за винятком кардинала й короля, без належноi поваги ставитися до вас i ваших близьких. Пiд словом «близьких» я маю на увазi ваших рiдних i друзiв. Тiльки мужнiстю – чуете, тiльки мужнiстю! – дворянин у нашi днi може прокласти собi дорогу. Хто здригнеться бодай на мить, можливо, втратить нагоду, яку саме цiеi хвилини йому пропонувала доля. Ви молодi й зобов’язанi бути хоробрим з двох причин: по-перше, ви гасконець, а по-друге – ви мiй син. Не бiйтеся несподiванок i шукайте пригод. Я дав вам можливiсть навчитися володiти шпагою. У вас залiзнi литки й сталева хватка. Вступайте в бiй з будь-якого приводу. Бийтеся на дуелi, адже дуелi тепер заборонено i треба бути вдвiчi хоробрiшим, щоб битися. Сину мiй, я можу дати вам усього лише п’ятнадцять екю, цього коня й тi поради, якi ви тiльки що вислухали. Ваша матiнка додасть iще рецепт якогось чудодiйного бальзаму, що дiстався iй вiд циганки; вiн гоiть будьякi рани, окрiм сердечних. По змозi скористайтеся з усього цього й живiть щасливо та довго… Менi залишаеться сказати лише про одне: я хочу, щоб ви мали за приклад – нi, не мене, бо я нiколи не бував при дворi, а тiльки добровольцем брав участь у вiйнах за вiру. Я маю на увазi пана де Тревiля, який був колись моiм сусiдою i ще в дитинствi мав честь гратися з нашим королем Людовiком Тринадцятим – хай береже його Бог! Інодi iхнi iгри переходили в бiйки, в яких король не завжди був переможцем.