Три мушкетери

 – І запевняю вас, що з ним не станеться того, що сталося з листом мого батька. Я берегтиму його якнайпильнiше, i вiн, клянуся вам, потрапить у потрiбнi руки, i горе тому, хто спробуе вiдняти його в мене!

Почувши цi слова, де Тревiль усмiхнувся i, залишивши свого молодого земляка бiля вiконноi нiшi, де вони щойно розмовляли, сiв за стiл, щоб написати обiцяного рекомендацiйного листа. Д’Артаньян у цей час, вiд нiчого робити, заходився вистукувати по шибцi якийсь марш, спостерiгаючи за мушкетерами, що один по одному виходили з будинку, i проводжаючи iх поглядом доти, поки вони не зникали за рогом вулицi.

Написавши листа, пан де Тревiль запечатав його, пiдвiвся i пiдiйшов до юнака, щоб вручити йому конверт. Але тiеi митi, коли д’Артаньян простяг руку за листом, де Тревiль iз подивом побачив, як юнак раптом пiдстрибнув на мiсцi i, почервонiвши вiд гнiву, вибiг з кабiнету з криком:

– Нi, тисячу чортiв! Цього разу вiн од мене не втече!

– Хто вiн? – спитав де Тревiль.

– Той, хто вкрав у мене листа! – не спиняючись, вiдповiв д’Артаньян.

– Божевiльний! – пробурмотiв де Тревiль. – Якщо тiльки… – додав вiн, – це не спритний привiд утекти, бачачи, що його хитрiсть нi до чого не привела.

IV

ПЛЕЧЕ АТОСА, ПЕРЕВ’ЯЗЬ ПОРТОСА І ХУСТОЧКА АРАМІСА

Д’Артаньян, не тямлячи себе вiд лютi, трьома стрибками перетнув передпокiй i кинувся щодуху вниз, сподiваючись так само швидко подолати й цi сходинки, та зненацька вiн налетiв на мушкетера, що виходив од пана де Тревiля через бiчнi дверi, i головою так буцнув його в плече, що мушкетер аж закричав або, точнiше, завив од болю.

– Пробачте… – сказав д’Артаньян, намагаючись його обминути, – пробачте менi, але я поспiшаю.

Вiн проскочив iще кiлька сходинок, аж тут чиясь залiзна рука мiцно схопила його за перев’язь, примусивши зупинитись.

– Ви поспiшаете! – вигукнув мушкетер, блiдий, немов похоронний саван. – І тому ви штовхаете мене, кажете «пробачте» i вважаете, що цього досить? Нi, юначе, ви помиляетесь.

– Слово честi… – вiдповiв д’Артаньян, упiзнавши Атоса, який повертався до себе пiсля перев’язки, зробленоi йому лiкарем, – запевняю вас, це ненавмисно, i до того ж я вибачився.