Три мушкетери

Пiсля цього вiн пiдiйшов до столу, на якому, як ми вже казали, була розгорнута карта Ла-Рошелi, i почав ретельно ii вивчати, креслячи олiвцем лiнiю славнозвiсноi дамби, яка через пiвтора року закрила вхiд до гаванi обложеного мiста.

Вiн з головою поринув у своi стратегiчнi плани, як раптом дверi знову вiдчинилися i ввiйшов Рошфор.

– Ну, що скажете? – спитав кардинал. Жвавiсть i поспiшнiсть, з якими вiн випростався, свiдчили про велику його зацiкавленiсть у результатах завдання, що його вiн доручив графовi.

– Я все з’ясував, – вiдповiв граф.

– Це вони! – вигукнув кардинал i кинув швидкий погляд на стiнний годинник. – Але пускатися за ними в погоню тепер надто пiзно – герцогиня вже в Турi, а герцог Бекiнгем у Булонi. Ми знайдемо iх у Лондонi.

– Якi будуть розпорядження вашого преосвященства?

– Жодного слова про те, що сталося за цi останнi днi. Хай королева нi про що не здогадуеться, навiть не пiдозрюе, що ми знаемо про ii таемницю. Нехай гадае, що ми переймаемось розкриттям якоiсь змови… Пришлiть до мене канцлера Сег’е.

– А що з тим чоловiком?

– З яким чоловiком? – спитав кардинал.

– З Бонасье?

– Я добився вiд нього всього, чого можна було добитись. Вiн шпигуватиме за власною дружиною.

Граф Рошфор уклонився, недвозначно даючи зрозумiти, що вiн цiлком визнае недосяжну зверхнiсть свого володаря, i вийшов.

Залишившись сам, кардинал знову сiв у крiсло. Написавши листа i запечатавши його своею особистою печаткою, вiн взяв у руки дзвiнок. З-за дверей миттю з’явився черговий офiцер.

– Покличте до мене Вiтре, – звелiв кардинал, – i скажiть йому, щоб вiн готувався негайно вирушити в дорогу.

За якусь мить той, кого вiн викликав, стояв перед кардиналом: на Вiтре були високi ботфорти зi шпорами, що iх взувають, як правило, для далекоi дороги.

– Вiтре, – сказав Рiшелье, – ви цiеi ж хвилини маете вирушити до Лондона. В дорозi нiде не зупиняйтесь нi на мить. Цього листа ви передасте мiледi. Ось чек на двiстi пiстолiв. Зайдiть до мого скарбника, i вiн виплатить вам цю суму. Якщо повернетеся через шiсть днiв i бездоганно виконаете мое доручення, дiстанете в нагороду ще стiльки ж.

Гонець, не мовивши й слова, вклонився i, взявши листа та чек на двiстi пiстолiв, вийшов.