Україна, 1918: Хроніка

Вiн навiть вдався до вiдвертоi провокацii, заявивши 3 лютого, що бiльшовики захопили Киiв, i мати справу з посланцями Центральноi Ради тепер не мае сенсу. Завдяки вчасно отриманiй телеграмi з Киева О. Севрюку вдалося спростовувати зухвалу заяву Л. Троцького. Вести переговори з харкiвськими делегатами так нiхто й не став.

Перемовини представникiв УНР та Центральних держав поновилися 7 лютого. Пiсля повернення з Берлiна нiмецькi та австро-угорськi дипломати загалом погодилися на пропозицii украiнськоi сторони. Єдиною суттевою пропозицiею стало винесення питання про автономiю Схiдноi Галичини та Буковини до окремого договору Австро-Угорщини з УНР.

Текст мирного договору пiдготували швидко. Уночi з 9 на 10 лютого вiдбулося його пiдписання.

Загальний настрiй пiдписантiв окреслив в своему виступi Р. Кюльман: «Панове, нiхто з вас не може не признати iсторичного значення цiеi зустрiчi, в якiй представники Союзних Держав поедналися з представниками Украiнськоi республiки, щоби пiдписати цей перший мир з метою закiнчити цю свiтову вiйну.

Цей договiр буде першим з серii дальших договорiв. Ми пiдписуемо цей договiр з висловами найкращих побажань Союзним Державам та украiнському народовi».

«Мировий договiр мiж Нiмеччиною, Туреччиною, Австро-Угорщиною, Болгарiею та Украiнською Народною Республiкою

Тому, що украiнський народ в протягу сучасноi свiтовоi вiйни проголосив себе незалежним i виразив бажання привернути мирний стан мiж Украiнською Народною Республiкою i державами, що находяться в вiйнi з Росiею, правительства Нiмеччини, Австро-Угорщини, Болгарii i Туреччини постановили заключити мировий договiр з Правительством Украiнськоi Народноi Республiки.

Вони хотять цим вчинити перший крок до тривкого i для всiх сторiн почесного свiтового миру, котрий не тiльки мае покласти кiнець страхiттям вiйни, але також мае вести до привернення дружнiх вiдносин мiж народами на полi полiтичному, правному, господарському i умовому. Задля того до нав’язання мирових переговорiв в Берестю-Литовськiм зiбралися повновласники вище означених правительств, а саме:

За цiсарське нiмецьке правительство державний секретар заграничного уряду цiсарський дiйсний тайний радник п.

Рiхард фон Кюльман;

За ц. i к. спiльне австрiйсько-угорське правительство мiнiстер цiсарського i королiвського дому i справ заграничних його ц. i к. апостольського величества тайний радник Отокар граф Чернiн;

За королiвське болгарське правительство президент мiнiстрiв п. др.