Різнобарвний менеджмент

Пiдлiтки-хулiгани та зовнi респектабельнi начальники «лiдерського типу» (а по сутi – маленькi чи великi диктатори), дикi рок-зiрки, серйознi бандити i серйознi спортсмени (у багатьох некомандних видах спорту), активнi продавцi та чимало пiдприемцiв-початкiвцiв (часто за потребою), значна частина правоохоронцiв («силовикiв») i полiтикiв – усi вони мислять категорiями боротьби i перемоги, слави i влади. «Новi руськi» – класична назва червоних у пострадянському свiтi, а в iнших мiсцях та iнших ситуацiях iх можуть називати «мачо».

Гасло «живи на повну, насолоджуйся життям i наплюй на iнших» залишаеться актуальним не лише в умовах нестачi життево важливих благ, а й у суспiльствi вiдносного добробуту.

У червоному свiтi немае минулого i майбутнього – а значить, немае причин i наслiдкiв. Тому навiть смертна кара не вирiшуе проблеми злочинiв: дii не пов’язуються з наслiдками. Немае не тiльки майбутнього, але й минулого – а значить, надана послуга «не враховуеться». Слабкi заслуговують на поразку, а ввiчливiсть сприймаеться як слабкiсть.

У проблемах завжди винен хтось iнший («вiн перший почав»), усi причини знаходяться зовнi, а не всерединi. Тут немае правил: червоний нiколи не запитуе себе «хто менi дозволив?», його турбуе лише питання «хто мене зупинить?». Добро i зло, вiдчуття провини – все це червоному незнайоме.

У червоному свiтi немае минулого i майбутнього – а значить, немае причин i наслiдкiв.

Червоний використовуе лайку, оскiльки йому дiйсно важко знайти слова для емоцiй, що переповнюють його.

У червоному свiтi немае i рефлексii. Інша людина тут завжди лише об’ект: «хороший iндiанець – мертвий iндiанець» i, звичайно, «проблеми iндiанцiв шерифа не турбують». Свiт – це зiткнення воль та iнтересiв, i тому життя – це завжди гра з нульовою сумою.

Християнськi мiсiонери проповiдували аборигенам i вирiшили дiзнатися, що тi зрозумiли з проповiдей про добро i зло. «Коли сусiдне плем’я забирае в нас худобу, це зло, – вiдповiли аборигени.

 – А коли ми в них забираемо худобу, це добро».

Зауважимо, що червоний може мати високий iнтелект: адже парадигма мислення – це не сила розуму i не IQ, а спосiб думання. У комiксах ви обов’язково зустрiнете «вченого-лиходiя», що нагадуе професора Морiартi, вiчного суперника Шерлока Холмса.

Якщо бежевий не вiдокремлюе себе вiд свiту, а фiолетовий виокремлюе лише частково, то червоний нарештi став незалежним, i тепер центр свiту – вiн сам.