Основи економічних знань

19, 21];

3) визнання та використання принципу методологiчного плюралiзму, подолання предметноi та методологiчноi автаркii при дослiдженнi природи економiчних явищ i процесiв, що, безперечно, е важливим у планi розвитку архiтектонiки полiтичноi економii за напрямами;

4) постiйне збагачення понятiйного апарату економiчноi теорii, зокрема, наприклад, за рахунок таких багатосутнiсних категорiй i понять, як економiчна свобода, економiчна та полiтична влада, iнтелектуальний, соцiальний, полiтичний капiтал, соцiальна конкуренцiя, соцiальна вiдповiдальнiсть бiзнесу, соцiальне партнерство тощо;

5) особливе мiсце у такому збагаченнi займае реалiзацiя потреби у поеднаннi категорiального та iнституцiонального рiвня дослiджень основних закономiрностей, тенденцiй i соцiальних форм розвитку економiки та суспiльства.

Важливiсть такого синтезу визначаеться тим, що iнститути, на вiдмiну вiд системи категорiй, якi е «формами осмислення економiчних явищ, видiленими у поняттях науки», такими, що «вiдбивають в об’ектах вивчення лише iх загальнi риси», уявляють собою «вiдносно стiйкий набiр правил та органiзованих практик, укорiнених у структурах значень i ресурсiв»[33 - Марч Дж.

Г., Ольсен Й. Новий iнституцiоналiзм: органiзацiйнi чинники у полiтичному життi // Огляд американськоi полiтичноi науки. – Вашингтон, 1984. – № 3. – С. 734 – 749.]. Дiалектика використання згаданого вище принципу полягае в концентрацii уваги дослiдникiв не на економiчних, полiтичних, або iнших подiях i процесах як таких, «а на бiльш постiйних iнститутах, всерединi яких цi подii та процеси виникають i якi в основному визначають курс iх розвитку» [11, с. 86].

Названi принципи побудови сучасноi парадигми дозволяють говорити про доцiльнiсть використання у процесi дослiдження складних та надскладних соцiально-економiчних систем системноi ж парадигми, системноi моделi постановки проблем i методiв iх розв’язання, за допомогою якоi можна подолати мiжсистемнi оболонки та, на основi з’ясування механiзмiв взаемовпливiв рiзних сфер суспiльного життя, вiдшукати найбiльш ефективнi важелi впливу на економiку, забезпечити на краще змiни у становищi всiх суб’ектiв господарськоi дiяльностi.

Системна парадигма дозволяе проводити дослiдження економiчних об’ектiв як цiлiсних системних утворень не лише з позицiй аналiзу сутi, структури та механiзмiв взаемодii окремих ii складових, окремих елементiв.