Основи економічних знань

прогнозував вихiд економiчного життя з жорстких рамок детермiнiзму, оскiльки господарство, що розглядаеться як творчiсть, е й психологiчним феноменом або, кажучи ще бiльш визначено, господарство е явищем духовного життя так само, як i всi iншi сторони людськоi дiяльностi та працi. Дух господарства е знову-таки не фiкцiя, не образ, а iсторична реальнiсть. Будь-яка господарська епоха мае свiй дух i в свою чергу е породженням цього духу, кожна економiчна епоха мае свiй особливий тип «економiчноi людини», що народжуеться духом господарства.

Тому проголошувати його рефлексом даних економiчних вiдносин можна тiльки при тому логiчному фетишизмi, в який впадае полiтична економiя, коли вона розглядае господарство, розвиток продуктивних сил, рiзнi економiчнi органiзацii через призму абстрактних категорiй, поза iх конкретнiстю. Саме тому, – зазначае вчений, – полiтична економiя мае потребу в щепленнi справжнього реалiзму, який необхiдно включае в себе й «причиннiсть через свободу» й iсторичний психологiзм, який може помiчати духовну атмосферу даноi епохи [15, 187; 2, с. 3 – 17].

В основi такого пiдходу до розумiння напрямiв розвитку предмета економiчноi теорii, полiтичноi економii, безперечно, лежить уявлення про суспiльство як про цiлiсну, багатосуттеву, багатовекторну систему зi складною структурою, якiй притаманнi певнi загальнi закономiрностi розвитку. Ігнорування цього принципу економiчного аналiзу веде до втрати цiлiсностi у теоретичнiй моделi економiчного розвитку, яка визначае цiлi та iнструменти його забезпечення, отже, до зростання флуктуацiй, ризикiв, протирiч, порушень системноi рiвноваги насамперед в економiчнiй i соцiальнiй системах.

Слiд зауважити, що й сучасний iнституцiоналiзм, або неоiнституцiоналiзм, i в значнiй мiрi неолiбералiзм подiбний пiдхiд у дослiдженнi чинникiв економiчного зростання та розвитку вважають принципово важливим i необхiдним.

Як бачимо, головною ознакою, принципом сучасних фiлософських поглядiв на природу економiчних процесiв, методи дослiдження механiзмiв i закономiрностей iх розвитку стае «олюдненiсть» економiчних вiдносин, перехiд вiд побудови абстрактних моделей i схем функцiонування господарських систем у площину дослiджень iнтересiв, умов i чинникiв самореалiзацii в економiчному середовищi людини, як цiлiсностi в усiх ii проявах: як людини економiчноi, соцiальноi, духовноi, iнформацiйноi, iнституцiональноi тощо, як внутрiшнього ядра сутностi та поля функцiонування iнтелектуального та соцiального капiталу.