Основи економічних знань

Кажучи словами одного з батькiв неоiнституцiоналiзму Дугласа Норта – «головна роль, яку iнститути вiдiграють у суспiльствi, полягае у зменшеннi невизначеностi шляхом встановлення стiйкоi (хоча й не обов’язково ефективноi) структури взаемодii мiж людьми» [12, с. 21].], економiчних та неекономiчних, вплетене в них». Саме iнституцiйне оформлення господарськоi системи надае iй «внутрiшньоi едностi та стабiльностi, … породжуе структуру, надiлену у суспiльствi конкретною функцiею. Таким чином, на думку вчених, дослiдження змiни мiсця господарства в суспiльствi – «це, по сутi, дослiдження способiв iнституцiонального оформлення економiчного процесу в рiзний час i в рiзних мiсцях» [10, с.

55 – 56].

Таке розумiння ролi та функцiй iнститутiв у функцiонуваннi суспiльства, економiчних систем, само по собi визначае необхiднiсть залучення iнституцiонального пiдходу у взаемодii iз загальнофiлософським та iншими пiдходами до аналiзу внутрiшнiх важелiв розвитку економiки. Однак значення iнституцiонального пiдходу у дослiдженнi принципiв, форм, чинникiв i тенденцiй розвитку економiки стае бiльш зрозумiлим, якщо звернути увагу на той факт, що iнституцiйний пiдхiд у дослiдженнях передбачае концентрацiю уваги «на цiнностях, мотивах та полiтицi» [10, с.

56], тобто враховуе не лише суто економiчнi чинники економiчного розвитку, але й систему чинникiв позаекономiчних – соцiальних, полiтичних, духовних, культурних тощо. Така уява про природу чинникiв економiчного розвитку робить iнституцiйний пiдхiд у чомусь близьким iз пiдходом цивiлiзацiйним, хоча, безперечно, ототожнювати iх нi в якому разi не можна.

Безпосередне використання тих чи iнших пiдходiв у процесi дослiдження руху складних соцiально-економiчних об’ектiв, тiеi чи iншоi сукупностi методiв аналiзу залежить вiд характеру та змiсту, спрямованостi методологiчноi парадигми, специфiка якоi визначаеться значними якiсними змiнами, що вiдбуваються в економiчному, полiтичному, соцiальному життi суспiльства на певному етапi його життевого циклу.

Саме поняття парадигма (грец. paradeigma; англ. paradigm – приклад, зразок] розумiеться як висхiдна концептуальна схема, модель постановки проблем i методiв iх розв’язання, що домiнують протягом певного iсторичного перiоду в науковому середовищi[26 - Див.: Энциклопедия предпринимателя. – СПб. ТОО «Олбис», АО «Сатисъ», 1994. – С. 198.].

На думку вiдомого вченого П. С.