Божевільна історія емансипації однієї Стейсі Адлер

Крутi чiки

На мiсце мерii, що горить, миттю прибули екстренi служби.

– Один труп, детектив, – офiцер пiдiйшов до свого боса, – чоловiк за кермом машини, експертиза скоро дiзнаеться, хто вiн, тiло сильно постраждало.

– Тш-ш-ш, – чоловiк детектив вiдпив пива, передав пляшку помiчниковi i пiдiйшов до машини, – вiн помер не вiд вибуху… – детектив розглядав обгорiле тiло, яке вже поклали на дорогу, – на шиi ледь помiтний розрiз, напiвкруглий, керамбiт, удар був, – детектив пiдiйшов до дверей водiя, i представивши в руцi керамбiт, почав проводити рукою по можливiй траекторii удару, – правша.

– Рей! – до детектива прибiгла дiвчина з планшетом у руках. – Томас дае мiльйон доларiв за голову Адлер. Вона й дня не протягне.

– Спасибi Картер, – детектив узяв свою помiчницю за руку, i вiдвiв ii вбiк, – спiймай, або завали цю суку, скажи менi, доставим цю чувиху до Томаса, i кожному по пiвмiльйона доларiв.

– А нашi? – перепитала дiвчина.

– Нiкому нi слова, спокiйно ведемо розслiдування, неактивно шукаемо Стейсi по рапортах i активно шукаемо для себе. Кулачок? – Рей пiдставив руку, а Картер з радiстю дала йому кулачок.

– За справу, бос!

– Прокинувшись рано-вранцi, я почувала себе чудово. Мене бiльше не сковували стосунки з цим мудозвоном.

На радощах, одягнувши найкращий костюм: рожевий широкий топ, класна прозора курточка з гуми та легiнси з космiчними малюнками. І пiшла до спортзалу, себе треба тримати у формi. Займаючись своею улюбленою справою – бiгаючи на бiговiй дорiжцi, я звернула увагу на дiвчину з рожевим волоссям, карими очима, привабливою зовнiшнiстю та крутими малюнками бiлих хмар замiсть стрiлок, що бiгала на сусiднiй дорiжцi. Ну як я, вона вирячилася на мене.

– Я не по дiвчатах, – спокiйно вiдповiла, Стейсi дивлячись у вiддзеркалення у тонованому вiкнi, там саме збиралася якiсь люди позаду дiвчат, яких Адлер побачила вперше.

– Шо? Я не за те. Ти та скажена чiка, яку всi ненавидять? – практично шокуюче запитала незнайомка Стейсi, яка зупинила дорiжку i копалася в рожевiй сумцi на поясi.

– Не називай мене чiкою, я згодна на мадам, ледi, i iнодi, стерво, – задерикувато вiдвела Адлер, попутно пiдпалюючи гнiт динамiтноi шашки.