Цікаво про фінанси

Інтуiцiя i природа часто мiстять дивовижнi вбудованi оптимуми.

А ось в економiцi люди часто схильнi робити помилки. Бувае, вони бачать найкоротшу вiдстань мiж А i В, обирають, здавалося б, той самий оптимум, але вiн виявляеться дуже далеким вiд справжнього рiшення. Роблячи це весь час, краiна починае вiдставати – спочатку на роки, потiм на десятилiття, iнодi ризикуючи застрягти i в минулому столiттi.

Невеликi вiдмiнностi i переваги обумовлюють абсолютно рiзнi результати. Уявiмо собi, що е двi краiни, якi перебувають приблизно на одному рiвнi розвитку i забезпечують схожий рiвень добробуту своiх громадян.

Завдяки ефективнiшiй органiзацii економiка однiеi краiни росте на 3 % в рiк, а другоi – на 2 %. Здавалося б, рiзниця в 1 % мiнiмальна i не так багато важить. Але iсторiя оперуе довгими перiодами. Як сильно вiдстане краiна з нижчими темпами зростання, скажiмо, через сто рокiв?

Перша краiна виросте за сто рокiв як (1 + 3 %)100 = в 19,2 раза. Друга краiна: (1 + 2 %)100, або в 7,2 раза. Розрахунки показують, що друга краiна вiдстане в 2,65 раза.

Це як рiзниця мiж Нiмеччиною i Болгарiею, наприклад.

Невеликi вiдхилення вiд оптимального шляху накопичуються у виглядi втрат i, врештi-решт, призводять до глобального вiдставання.

Очевидний прямий шлях, на жаль, часто бувае дуже далеким вiд оптимуму. Не варто сприймати економiку надто тривiально, вона мае своi неочевидностi й парадокси. Багато з них вiдкриються для вас у цiй книжцi.

Маркс i привид комунiзму, що бродить по Європi

Ідеi Адама Смiта передбачили буржуазнi революцii, що сприяли неабиякому розвитку продуктивних сил.

Змiна суспiльних вiдносин, в яких найбiльш активнi та дiяльнi особистостi користувалися перевагами промисловоi революцii, дала величезний поштовх як економiчному розвитку, так i глобальнiй несправедливостi.

Власники капiталу повнiстю використовували переваги й можливостi, що вiдкривалися перед ними. Але за значного економiчного зростання з’явилася вкрай велика вiдмiннiсть у добробутi рiзних верств населення.

Несправедливiсть. Про неi Адам Смiт не особливо замислювався, вiн говорив про сумарне зростання добробуту. Водночас тотальна нерiвнiсть представляла собою величезну проблему, яка не могла не породити альтернативнi iдеi.

Взявши за основу трудову теорiю вартостi Адама Смiта i гегелiвський фiлософський принцип iсторичного розвитку суспiльства, Карл Маркс народжуе великий труд, який смiливо можна зарахувати до найвпливовiших у розвитку людства.