Лемберг. Візит доктора Фройда

– От паскудство, – вилаявся Нiманд i знову заходився шукати той бiсовий вмикач на стiнi.

Дверi вдруге прочинились, але Грета цього разу не посмiла зазирнути в простiр кiмнати.

– Пане Нiманде, сподiваюсь, ви пробачите менi за…

– Ось вiн, цей гiвняний вимикач, – буркнув гiсть, намацавши врештi ланцюжок. Вiн сердито смикнув за нього, i лампа на стiнi загорiлась тьмяним свiтлом.

– …за те, що увiрвалась до вас, – закiнчила Грета.

– Пусте, – вiдповiв той, нервово намагаючись застебнути штани.

– Почувся гуркiт, потiм ви не вiдповiдали, тож я подумала, що вам стало зле, – продовжила виправдовуватись вона.

– Забудьте. Це я винен.

– Ви ще звечора мали кепський вигляд, тож я…

– Забудьте, кажу. Все зi мною гаразд.

– Бажаете чаю? Може, кави? – мовила служниця.

– Кави, коли ваша ласка.

– За десять хвилин унизу, пане Нiманде. Ванна також готова.

– А пан Когер? – запитав Якуб, розшукуючи решту свого одягу.

– Доктор мусив вийти сьогоднi ранiше. Термiновий виклик до шпиталю. Вiн дуже шкодував, що через це не зможе побачити вас вранцi, i просив передати найщирiшi вибачення, – вiдповiла Грета.

На свiй сором, Якуб вiдчув, що вiд цих слiв йому полегшало. Чомусь iнодi пекельно важко бувае дякувати за добрий вчинок щодо себе. Простiше розминутися з благодiйником i потайки обдумати, чим можна йому вiддячити.

Поснiдавши, чоловiк вийшов з дому Когера i попрямував до контори Флiдермана. Вперше за довгий час Пауль прийшов на службу ранiше за нього. І так само вперше мав понурий вигляд. Вiн стримано привiтався з колегою i мовчки взявся за роботу. Трохи згодом вiн все-таки розповiв Якубу, що напередоднi посварився зi своею коханкою i вона навiть залишила його дiм, перебравшись, вочевидь, до батькiв. Якуб розумiв, що мав би розпитати Пауля про деталi суперечки i спробувати втiшити його, проте сам вiдчував неабияке хвилювання перед вiзитом до доктора Фройда, тому так i не змусив себе це зробити.

Ледве дочекавшись п’ятоi години, коли закiнчився його робочий час, Нiманд поспiхом одягнувся i пiшки рушив на Бергассе, 19. Цього разу вiн iшов обережно, намагаючись обминати слизькi дiлянки на хiднику i галасливi юрби дiтей. Хотiлося зберегти якомога бiльше спокою перед побаченням зi славетним психiатром.