Жозеф Фуше

Гострий нiс, вузькi, завжди стуленi вуста, холоднi риб’ячi очi пiд важкими, майже заплющеними повiками, водявi, наче склянi кульки, зiницi. На обличчя Фуше i взагалi на все його тiло вiдпущено живоi речовини надзвичайно скупо; вiн завжди нiби пiд газовим лiхтарем – блiдий i зеленавий. В очах – анi iскорки, почуттiв – мов нема, голос нетвердий. Рiденькi пасемця волосся, брови рудi й ледь виднi, щоки землистi. Немов фарби забракло, щоб надати обличчю здорових барв: цей невсипущий, нечувано працездатний чоловiк завжди скидаеться на стражденного, на хворого, що одужуе.

Хто побачить Фуше, той думае: в його жилах нема гарячоi, червоноi, гомiнкоi кровi. Таки правда: духом вiн теж належить до породи холоднокровних. Йому не звiснi жоднi гвалтовнi й поривнi пристрастi, жiнки та азартнi iгри його не ваблять, вина вiн не п’е, не цвиндрить грошей, не виграе м’язами, його життя – лиш у кiмнатi серед паперiв i актiв. Нiколи не проступить очевидний гнiв, на обличчi не здригнеться жоден нерв. Тiльки для дрiбного – то чемного, то глузливого – смiху брижаться вузькi i безкровнi губи, пiд глинясто-сiрою, мовби сонною маскою не вiдчуваеться жодноi напруги, очi пiд важкими зачервонiлими повiками не зраджують нi думок, нi намiрiв.

Саме ця несхитна холоднокровнiсть е властивою силою Фуше. Його нерви завжди загнузданi, почуття не зводять на манiвцi, всi пристрастi займаються й дотлiвають за непроникним муром чола. Вiн нагулюе собi силу, чатуючи чужих помилок, дае розпалитися чужим пристрастям i терпляче чекае, поки все догорить або хтось розкриеться, втративши владу над собою: аж тодi вiн безжально б’е.

Таке терпiння без нервiв мае страхiтливу силу: хто може отак вичiкувати й ховатись, той одурить i найспритнiшого. Фуше спокiйно служитиме, холодно всмiхнувшись, не клiпнувши й оком, стерпить найбрутальнiшi образи i найганебнiшi приниження, жодна погроза, нiчия лють не злякають цього рибокровного. Робесп’ер i Наполеон – обидва, наче вода об скелi, розбилися об його скам’янiлу незворушнiсть, три поколiння, цiлий народ збурився i розвiявся в пристрастях, а вiн, единий, хто iх не мав, стояв холодно й гордовито.

В оцiй холоднокровностi полягае властивий генiй Фуше. Тiло не обтяжуе й не поривае його, воно нiби й участi не бере в усiй тiй зухвалiй i запаморочливiй грi. Кров, почуття, душа – всi бентежнi чуттевi елементи справжньоi людини не дiють у цього потайного азартного гравця, чиi пристрастi цiлком перебралися до мозку.