Комашина тарзанка (збірник)

Вона розумiла, що лист вiд дирекцii i розширення повноважень якось пов’язанi, мабуть, тепер час вiд часу вона отримуватиме ще бiльшi повноваження, а рано чи пiзно отримае повноваження необмеженi.

Вночi вона прокинулася вiд раптового усвiдомлення. Ланцюг, уся справа в ланцюгу. Це такий самий ланцюг, який давно, ще у часи ii глибокого дитинства, лежав пiд лiжком.

Перший сегмент ланцюга прийшов поштою, коли батько приiхав iз заробiткiв додому на кiлькатижневий вiдпочинок. Побачивши поштове повiдомлення про посилку, мати здивувалася, i дорогою зi школи вони з Сароною зайшли на пошту.

Пакунок виявився невеликим, але надзвичайно важким. Вiн з усiх бокiв був облiплений американськими поштовими марками, а в кутку пакунка нерозбiрливими каракулями була написана адреса. Мама довго вдивлялася у лiтери, поки змогла розпiзнати прiзвище вуйка Стефка. Сарона пригадуе, як важко iм було нести пакунок, врештi вони розплутали щедрий клубок шнурiвок i волочили загорнутий у полiетилен вантаж за собою по снiгу.

Вуйко Стефко багато рокiв назад якимось хитрим способом утiк до Канади. Його мати, панi Стефа, жила у сусiднiй хатi, бiля Сарониноi баби i дiда. Батько вуйка Стефка загинув на вiйнi, а вiн уже багато рокiв регулярно надсилав матерi пакунки з аспiрином, кавою i ангоровими светрами. Аспiрин i каву панi Стефа роздавала знайомим i сусiдам, а светри, чомусь всi до единого яскраво-рожевi, дбайливо складала на горищi, де ними ласувала мiль. Але дбайливiсть единого сина дуже ii зворушувала, i вона могла годинами розповiдати, який Стефцьо молодець.

Вуйко Стефко працював на будовi, де з ним трапився нещасний випадок, внаслiдок якого вiн майже зовсiм втратив слух. Вiдтодi фiрма виплачувала йому щедру пенсiю, на яку вони з дружиною купили собi будиночок за мiстом, а потiм дружина також покинула мити посуд у великому ресторанi, чим ранiше заробляла на життя. Дружину звали Люська, i вона також була з бабиного села, втекла до Канади разом iз вуйком Стефком. Дiтей у вуйка Стефка з Люською не було.

Що два роки вуйко Стефко i Люська приiздили на село, i цi вiдвiдини не припинилися i пiсля смертi панi Стефи. Вони завжди заздалегiдь попереджали про свiй приiзд i у чiтко встановленiй i назавжди закрiпленiй послiдовностi, яка вiдповiдала суворiй, хоча й оберненiй iерархii родинних зв’язкiв, вiдвiдували спершу сусiдiв, далi далеких родичiв, потiм брата Люськи, який був единим iхнiм близьким родичем, бо батьки ii давно померли.