Амаркорд (збірник)

Хтось зi «своiх» дзвонить у дверi нашоi квартири i швидко зникае.

Етап 2.

Інший посвячений у механiзм конспiрацii спостерiгае за вiкном iз вулицi i подае знак, коли бабця вiдходить до дверей. Я в цей момент перебуваю в мiсцi, звiдки можу бачити знак, але бабця не може бачити мене.

Етап 3.

Я швидко зникаю у дверях пiд'iзду. Бабця, нiкого не побачивши за дверима, розлючена, повертаеться назад до вiкна. Пiсля закiнчення побачення вся операцiя повторюеться.

Система конспiрацii була детально продуманою i спрацьовувала безвiдмовно.

Крiм того, завдяки цiй системi бабця завжди мала про що поговорити з сусiдками.

«Ти смотри, – дивувалася вона, довiдавшись, що дивнi дзвiнки в дверi регулярно трапляються тiльки з нею, а бiльше нiхто в будинку нiчого подiбного не зауважив. – Шо б воно значило. Наверно, нас пограбувать хочуть. І то так провiряють. Колись стукнуть мене по башцi, та й зайдуть у квартиру, – припускала вона вголос, а потiм додавала: – Ну i нехай, може наконец вмру. А то стiльки молодих умирають, а я, стара, живу i живу.

Тiльки от вещей ограблених жалко».

Щоб заспокоiти бабцинi пiдозри, я просила Вiтиних друзiв дзвонити вiдразу до кiлькох квартир.

«Цi менi хулiгани, – вiдразу ж повiдомила бабця. – Уже й до другого етажа добралися. Я от з Павловною поговорила, то она каже, шо до неi сьогоднi тоже звонили».

Вiдчувалося, що iй стало легше на серцi.

Але я все одно хвилювалася за бабцю, яка завжди була схильна до аналiтичних розмiрковувань.

Адже не виключено, що рано чи пiзно вона таки зiставить мою вiдсутнiсть iз таемничими хулiганами, або випадково колись повернеться до вiкна швидше, нiж слiд, або тiльки зробить вигляд, що вiдiйшла, а сама залишиться спостерiгати, або випадково побачить утiкаючого вiд вхiдних дверей друга Вiтi, або хтось iз сусiдок випадково побачить мене в сусiдньому пiд'iздi…

Особливо сильними були моi побоювання, коли бабця, сповнившись турбот про майбутне онуки, намагалася вивiдати, чи справдi iсторiя мого першого кохання закiнчилася на вимогу батькiв.

«Та воно, знаеш, – починала вона нiби сама до себе. – Воно й не так важно, чи е в нього дiплом, чи нема. Основне, шоб человек був хароший. А вiн хароший, добрий, работящий, всегда поможе сумку нести, коли iдеш з магазiна. Всегда поздороваеться, спита, як здоров'я. Я його люблю. Приятний такий хлопець. Тiльки шо рано вам ще жениться. Ти сначала поступить должна, потом закончить. Йому ще в армiю iти.