Амаркорд (збірник)

Ева-Марiя i Рiхард добре ставляться до Германа i по черзi скаржаться йому на негаразди сiмейного життя. Так Герман довiдався, що глибокий католицизм Еви-Марii не заважае iй зраджувати чоловiка з директором школи, а нiжне ставлення до дружини i 8-рiчноi доньки не заважае Рiхардовi спати зi своею секретаркою.

Ева-Марiя i Рiхард компенсують собi незадоволення власним iснуванням трепетним ставленням до iжi i споживанням ii в особливо великих кiлькостях. Природна схильнiсть до повноти у сполученнi з калорiйним рацiоном призвели до того, що Ева-Марiя i Рiхард перестали зраджувати одне одному.

Обiзнанiсть iз подробицями сiмейного побуту Еви-Марii i Рiхарда привела Германа до думки, що сiм’я – це жахливий компромiс. Люди одружуються, щоб не прокидатися самотнiми у своему лiжку навiть тодi, коли втрачають шанси на випадкову iнтрижку.

Ева-Марiя i Рiхард – дуже милi люди, ми часто ходили разом з ними в кiно, iздили на пiкнiки за мiсто, збиралися за пляшкою вина в них або в нас вдома. Того вечора, коли ми прийшли до них, аби повiдомити про свое рiшення перебратися назавжди до Украiни, вони довго i злякано вiдмовляли нас вiд такого вiдчайдушного кроку, що межував, на iхню думку, iз самогубством. Що бiльше було випито, то бiльш патетичними ставали висловлювання i менш переконливими аргументи.

– Як можна жити в краiнi, де загинуло стiльки тисяч невинних людей, де народився такий тиран, як Сталiн, такий божевiльний, як Ленiн, де люди десятилiттями терпiли таку жахливу диктатуру i не наважувалися повстати проти неi? А про козацькi повстання минулого ти чув: Хмельниччину чи Колiiвщину? Та тебе просто прирiжуть там, – хвилювалася Ева-Марiя за долю Германа, уважно розглядаючи його ширiньку.

– А тебе не мучить сумлiння, що ти живеш у краiнi, де до влади прийшов Гiтлер? – вiдповiдав питанням на питання Герман.

– То що тепер, нашi дiти не бавитимуться в однiй пiсочницi? – рiзко змiнила тему Ева-Марiя.

– Чому нi? Ви приiжджатимете до нас, ми – до вас, а можемо взагалi заснувати нiмецьку колонiю на територii колишньоi Австро-Угорщини. – Герман уже бачив себе в далекому i щасливому майбутньому.

– Щоб компенсувати щорiчну кiлькiсть емiгрантiв та заробiтчан, якi виiжджають сюди, до нас? – переконати Еву-Марiю було не так просто.