Амаркорд (збірник)

До неi припинали, перепрошую, сварливих жiнок… («довгий ланцюг, телепню», – думаю я i мовчки жую сало.) Ще одна характерна риса Ринку – тротуари, що, за твердженням вiдомого мандрiвника Груневега, були найширшими у всiй Європi: ними могли йти назустрiч одна однiй аж двi пари. Проте всю площу замостити не спромоглися. Бруд був жахливий, адже каналiзацii у мiстi не iснувало – усе смiття викидали просто на вулицю. Розказували, що коли iмператор Йозеф II приiхав до Львова, то його карета, запряжена шестiркою коней, загрузла не де-небудь, а на Ринку.

Імператора витягай з карети i понесли на руках, а карету витягали волами. Упорядковувати Ринок почали тiльки наприкiнцi XVIII ст. Десь у 60-х роках XIX ст. замостили, поставили фонтани. Ринок отримав газове освiтлення; аж у 1952-му його замiнили електричним.

Я перехиляю «перцiвку», зусиллям волi примушую себе не скривитися, ковтаю канапку i запалюю цигарку, – спецiально куплену для цiеi оказii «Ватру» без фiльтра.

– Менi здаеться, що тобi нецiкаво, – не витримуе нарештi Женя i закашлюеться вiд iдкого диму, який я навмисно випускаю просто йому в обличчя.

– Нi, що ти. Продовжуй. Ти дуже цiкаво розповiдаеш.

– Не знаю, з тобою менi чомусь хочеться говорити про щось бiльш особисте.

Шматок канапки застрягае менi в горлi. Я теж закашлююся.

– У тобi е щось незвичайне. Щось бiльше, нiж у решти дiвчат твого вiку.

– Слухай, а коли з'явилися на площi Ринок цi фонтани? Я щось читала про першу систему водопостачання, криницi для багатих i бiдних.

Точно не пам'ятаю.

– Так, нi для кого не таемниця, що однiею з найбiльших проблем сьогоднiшнього Львова е водопостачання. Ця проблема мае вже 600 рокiв. Попри те, що середмiстя Львова стоiть на водi (у XV ст. на Ринку був ставок), уже в документах 1497 року згадуеться перший водогiн, яким текла до мiста джерельна вода. Рiч у тiм, що вода середмiстя непридатна для вжитку.

Поступово кiлькiсть водогонiв зростала. Вони сходилися на Ринку до колодязя зi схiдного боку ратушi, який був прикрашений величезною бронзовою статуею нiмфи Мелюзини i називався ii iменем.

А вже звiдти дерев'яними трубами вода подавалася в будинки.

Але мiсто росло, одного колодязя стало замало. 1697 року спорудили ще один, на пiвденно-захiдному розi площi. Його прикрашала статуя Нептуна. 1744 року з'явився третiй колодязь – на пiвденно-схiдному розi. Воду з цих колодязiв брали не всi, а тiльки найбагатшi домовласники.