Амаркорд (збірник)

Можливо, саме ця забороненiсть надавала музицi «Скорпiонз» такого потужного впливу на нас, на наш настрiй, на те, що ми забували про час, про обов'язки, про обережнiсть, про вступнi iспити, про застереження батькiв i навiть про Дi Снайдера. З часом, коли ми вже вивчили тексти й мелодii на касетi майже напам'ять, я запропонувала Вiтi трохи урiзноманiтнити наше дозвiлля i, слухаючи музику, читати вголос поезiю. Вiтя приречено погодився, як погоджувався на бiльшiсть моiх пропозицiй, i ми перечитали пiд едину наявну у нас касету «Скорпiонз» спершу «Криваве весiлля» Лорки, далi томик Єсенiна i нарештi збiрочку Асадова.

Така поступова деградацiя наших поетичних смакiв не дала очiкуваного результату, i Вiтя не став нi фанатом Асадова, нi шанувальником Єсенiна, не кажучи вже про Лорку. Щоразу, коли я зупинялася пiд час читання, вiн брав у мене книжку i перераховував кiлькiсть сторiнок, якi залишилися до кiнця. Але мовчки витримував всю процедуру, а коли я закiнчувала черговий поетичний сеанс, тiльки голоснiше вмикав музику.

Коли читання вголос нам набридало, ми цiлувалися. Переважно до того моменту ми слухали касету вже вдруге i протягом попереднього пiвторагодинного слухання встигали накопичити вибухово небезпечний заряд сексуального збудження, яке через непохитну твердiсть наших цнотливих переконань могло вилитися тiльки в поцiлунки, i ми виливали його, цiлуючись до нестями, точнiше до кровi на губах, до синцiв на спинi й на грудях, якi необережнi й жадiбнi Вiтинi пальцi залишали на моему тiлi, до запаморочення, майже до втрати свiдомостi, до нестерпного ниття десь унизу живота, до спустошеного стану, чимось схожого на похмiлля, цим станом закiнчувалися майже всi нашi зустрiчi, пiд час яких збудження спершу наростало, а потiм важким клубком опускалося кудись на дно шлунка, не знаходячи виходу i роблячи нашi ночi неспокiйними, а безсоння тремтливим i знервованим.

Напевно, тiльки цей вибухонебезпечний заряд, нездатний задовольнитися поцiлунками, тримав нас у постiйному напруженнi, дуже чутливому до запахiв, звукiв i кольорiв i водночас розсiяному й неуважному щодо всього другорядного, повсякденного: навчання, батькiв, обов'язкiв. Вранцi, коли я виходила з дому, менi здавалося, що навiть повiтря довкола мене шарудить стримуваною напругою i бринить, немов натягнутi на вiтрi бiлизнянi шворки.