Чебрець в молоці

Воно визирнуло i вiдразу ж зникло – вона навiть не встигла пересвiдчитися, чи було воно насправдi, чи просто примарилося ii вразливiй уявi, але чомусь це сильно ii налякало, i вона прийняла рiшення за них обох.

– Патологiя, – бадьорим голосом повiдомила зi слухавки медсестра, i Аллi захотiлося зникнути в кiлометрах дроту, що з'еднували ii з цим вiддiленням, де працювала знайома лiкарка, що згодилася допомогти, хотiлося зав'язнути i так i не випорпатись iз рiзнокольорових смужок телефонного кабелю, щоб отримати змогу не вiдповiдати на це моторошне привiтання.

На зупинку автобуса опускалося жовте кленове листя, перевертаючись жилавим боком догори. Вона по-дитячому загадала, що нiкуди не поiде, якщо три наступних листки перевернуться догори iншим боком, але вони не перевернулися. Вона зiтхнула й сiла в автобус. Чомусь усе важливе в iхньому життi вiдбувалося восени, нiби програмуючи iх на якусь млявiсть i невизначенiсть, на нерiшучiсть i навiть боягузтво, з якими асоцiювалася ця пора року.

У приймальному покоi лiкарнi гуляли протяги й смердiло хлоркою, пообдряпуванi стiни ще зберiгали слiди масляноi фарби кольору недостиглих бурякiв, але i без цiеi фарби виглядали не набагато гiрше. Вона чекала на свою лiкарку, мерзлякувато поводячи плечима, ззаду гримнули дверi, i впритул пiдiйшла жiнка невизначеного вiку з синцями пiд обома очима, вiд неi сильно заносило алкоголем.

– Аборти тут роблять? – iз наголосом на «тут» запитала жiнка байдужим тоном, нiби збиралася стати в чергу за ковбасою, кинула на Аллу скептичний погляд i, не дочекавшись вiдповiдi, пiшла далi.

Аллi так i не вдалося позбутися вiдчуття, нiби вона спостерiгае за всiм, що вiдбуваеться, збоку, нiби не мае до всього цього нiякого вiдношення. Мабуть, це було пов'язано з нехарактерною для неi iмпульсивнiстю, коли вона прийняла рiшення i почала дiяти ще до того, як встигла подумати над тим, що ж саме вiдбуваеться. Вона почувала себе, як у кiнозалi, коли героiня не бачить, що за спиною до неi пiдкрадаеться смертельна небезпека, i так хочеться крикнути iй, попередити, нiгтi боляче втискаються в долонi, ламаються об поручнi крiсла, i доводиться переконувати себе, що все це лише вигадка, гра, iмiтацiя.