На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Подзвін з-під води» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Подзвін з-під води

Автор
Дата выхода
18 декабря 2012
🔍 Загляните за кулисы "Подзвін з-під води" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Подзвін з-під води" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Терлецький) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Валентин Терлецький – сучасний український письменник, поет, літературний критик, журналіст, музикант, композитор, лідер відомої рок-групи «Декаданс». У видавництві «Фоліо» в 2008 році вийшов його перший роман «Рок-н-рол, стакан, кохання», який став одним з переможців конкурсу міського молодіжного роману «Графіті». Роман «Подзвін з-під води» є вже п’ятим у творчому доробку В. Терлецького. Вона – молода жінка, життя якої втратило сенс після загибелі в аварії коханого. Він – молодий чоловік, у якого страшна хвороба відібрала кохану дружину. Місце їх зустрічі – кабінет психотерапевта, де зібралися люди, яким довелося пережити жахливу трагедію – втрату близької людини. Чи зможуть ці двоє знову відчути себе щасливими, покохати одне одного, чи цим вони зрадять своє кохання і приречені до самої смерті жити одними спогадами про втрачене щастя, коли життя – то вже не життя, а лише подзвін з-під води…
📚 Читайте "Подзвін з-під води" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Подзвін з-під води", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Першi ж мiсяцi я зовсiм не виходив з дому, взагалi нi з ким не спiлкувався. Навiть з мамою. А вiдтодi, як почав вiдвiдувати групу, якось зникло бажання усамiтнюватись… Ось i з вами зараз сидимо, розмовляемо, значить, допомагають-таки цi заняття! – Антон запалив нову цигарку, пильно вдивляючись в очi Валерii, якi вона намагалася постiйно кудись вiдвести, заховати, прикрити долонею. – А чим ви займалися до… лiкарнi?
– До смертi Сергiя я працювала разом з ним на його фiрмi. Помiчник, чи щось типу такого.
– Так, я зараз офiцiйний безробiтний.
– Аякже, розумiю. Можливо, все це на краще. Робота завжди знайдеться, якщо ви того потребуватимете. А от кохана людина – вже навряд чи… – на цих словах вона осiклася, втопивши сумний погляд у склянцi з вином.
Глибокий синiй вечiр обережно залягав у складках i зморшках Володимирського собору, насичуючи повiтря приемним вуличним ароматом, зiтканим з пахощiв щойно звареноi кави, iз запахiв промитого кiлькаденним дощем листя, з диму цигарок i з особливого киiвського духу, який завжди пiдступно i водночас ласкаво обволiкае вечiрнiх перехожих своiми нi на що в свiтi не схожими вiдчуттями.
– Я пiдвезу вас додому? – Антон намагався продовжити спiлкування, але Валерiя чомусь бiльше не вiдповiдала взаемнiстю, знову поринувши у своi невеселi думки.
– Нi, дякую. Я живу тут недалеко i вiддаю перевагу пiшохiдним прогулянкам. Зрозумiйте мене. І не треба мене проводжати, я дiйду сама. Дякую вам за вечiр, менi було приемно з вами поспiлкуватися. До зустрiчi в понедiлок. Дякую за щиру розмову, до побачення! – Вона рiзко пiдвелася i рушила в бiк бульвару Шевченка. Антон залишився сидiти за столиком, допиваючи свою каву.





