Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Та так-то вже бiдно жив, що й не сказати. Думав Іван, думав та й надумав пiти на заробiтки.

Ішов день, iшов два, а на третiй день пiд вечiр прийшов вiн у одне село та й пiшов до попа на роботу найматись. Попа не було вдома, десь правив службу Божу в другому повiтi. Поговорив Іван з попадею та й залишився на нiч.

Каже йому попадя:

– Є в мене робота, не легка i не важка. Якщо добре зробиш – добрi грошi заплачу.

Іван не вiд заробiтку, то й погодився.

От i каже йому попадя:

– Вмер оце недавно наш батюшка i попросив перед смертю, щоб його поховали в мiшку в рiчцi в нiчну пору, тодi його душа скорiше в рай попаде.

Здивувався Іван, проте не сказав нi слова: «Чи в рiчку, то i в рiчку, чорт з ним. Якщо йому так забандюжилось, вiдтаскаю». Іван i не зна того, що минулоi ночi ночували в попадi три багатi попики, що попадя, побачивши в них багато грошей, пiдлила отрути в наливочку та й вiдправила iх грiшнi душi на той свiт, а тепер вона хоче i слiди змить.

Отож повела попадя Івана в темну комору, дала йому мiшок з попом та й каже:

– Дивись же, кидай аж насеред рiчки.

Узяв Іван мiшок на плечi, аж присiв, i понiс до рiчки. Принiс, укинув у рiчку та й каже:

– Ну й важкущий-таки, видно, грiхiв багато, заважили; пливи тепер у рай чи в пекло, про мене хоч куди.

Іде Іван до попадi та й думае: «Ну, добре зробив». А попадя зустрiла його та й каже:

– А як же ти, сякий-такий, носив, як вiн ось тут i лежить?

Почухав Іван потилицю: «Оце так штука». А попадя його пiдгонить:

– Бери мерщiй та неси, а то через тебе, ледащо, мiй батюшка i в рай запiзниться.

Нiчого робити, звалив Іван мiшок на плечi та й понiс. Укинув попа в рiчку, став та й дивиться, чи не буде знову вилазить. Нi. Витер Іван мокру чуприну та й пiшов до попадi. «Ну, тепер уже, – дума, – вiдпочину».

Та де там! Не встиг вiн на порiг ступнути, як попадя уже сичить:

– Ну, вже як таких наймати, то тiльки грошi платить! Як же ти, бiсiв сину, робиш, мiшок з попом знову дома. Може, ти його й не носив?

Розсердився Іван та й каже до попа, що в мiшку:

– Ну, тепер ти в мене не втечеш!

Скинув мiшок на плечi третiй раз та й принiс до рiчки.

– Ху! – зiтхнув Іван i поплентався до попадi, ледве ноги несе.

Ішов вiн, iшов, коли глядь – з другого кiнця iде батюшка з хрестом i прямо до матушки в двiр (то ж батюшка повертався вдосвiта iз служби Божоi додому).