Казки про богатирів та лицарів

Заревло море, виплило невидане рибне вiйсько, та вiн не злякався тих китiв-риб, що як гори тi плавають у хвилях; пiдiйшло до Бови те вiйсько, та вiн вийняв меч-кладенець i почав рубать тих китiв-риб. Море зразу почервонiло. А Бова з одного кита стриба на другого й добрався до самого царя-риби та й встромив йому ратище в спину. Застогнав тодi цар-риба та й просить:

– Не убивай мене, славний царевич Бова Королевич, я тобi дам свого жиру i дам ще тобi в придачу три шкляночки, е у них водиця не проста, а чудодiйна: з одноi умиешся – старим дiдом зробишся, друга вода молодiсть верне, а вiд третьоi заснеш на багато днiв.

Бова взяв тi шклянки з водою, пiд’iхав на царi-рибi до берега, сiв на свого коня вороного i поiхав додому.

Їде славний лицар Бова Королевич день, другий, десятий, дванадцятий, а може, i всiх тридцять – пiд’iжджае до царства великого Бусурманського, а в тому царствi царюе турчин Белербек, заклятий ворог Бови Королевича.

Спiзнав Бова вiд людей подорожнiх, калiк немощних, що Белербек без нього завоював царство царя Зализача, взяв до себе царiвну Настусю i через два днi збираеться з нею шлюб брати.

Почув Бова Королевич такi несподiванi вiстi, i заболiло в нього серце лицарське, хочеться Бовi побачиться з коханою Настусею, хочеться спитати ii, чи по волi вона замiж iде за турчина Белербека.

Ото бачить Бова Королевич, що iде якийсь старий дiд з кобзою, вiн спинив його та й каже:

– Вiддай менi, дiду, свою одежу i свою кобзу, а я тобi вiддам свое вбрання, ще й калитку з червiнцями в додачу.

Дiд зразу й згодився, бо чому й не бариш, – то, мовляв, кобза та полатана свитина, а то ж таки червiнцiв калитка i одежа лицарська. Умився Бова з одноi шкляночки, що дав йому цар-риба, i зробився старим дiдом, вбрався в стару полатану одежу, почепив кобзу i пiшов у двiр до царя Белербека. Розпитався Бова Королевич, в якiй кiмнатi сидить Настуся, сiв пiд ii вiконцем i почав лагодить свою кобзу.

Ой, було то славне царство Зарайське

Та за сто миль i чотири.

Та прийшла ж туди сила бусурманська

Те царство побила,

В полон полонила.

А Настусю-царiвну бусурмани в гарем посадили.