Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

От як все уже розказали, i той дурень сам сказав, що так було – правда, i за всяким разом виймав з-за пазухи камiнцi, зав'язанi в хустцi, кажучи:

– Пани милостивi, ваша воля, ваша i сила, як хотiте, так i судiте!

То суддя думав, що то вiн показував грошi, що мае йому дати, як вiн на його сторону добре осудить, сказав так:

– Ваш брат дурень i зробив то неумисне – вiн не знав, що то зле, маму задушив, мама стара була, i сама не сьогоднi-завтра умерла б, а може, iй Бог уже таку смерть назначив; ви люди ще молодi, як Бог дасть, то ще будете мати не одну дитину, так, значить, його винуватить не можна, бо хiба вiн винен, що йому Бог дав такий розум.

Таким способом дурень зостався не винен. А як старший брат з жiнкою вийшли з суда, то суддя, прийшовши до нього, сказав:

– А що ж ти там маеш, давай його сюди!

То вiн вийняв, розв'язав та й каже:

– От я вам показував оцi камiнцi на знак того, що якби тiльки ви були зло осудили на мою сторону, то я був би вас усiх позабивав.

«Ге, погана штука! – думае суддя.

Ненаситний пiп

Був собi заможний дядько. Прийшла смерть, i вiн помер. Його жiнка пiшла до попа та й каже йому:

– Я вам, батюшко, заплачу, що схочете, тiльки до ладу поховайте мого чоловiка.

Пiп радий. Убираеться та й iде на похорон.

Правив-правив – скiльки влiзло. Прийшлося до плати, – одчиняе господиня йому сундук з мiдними грошима.

– Берiть, батюшко, скiльки вам треба.

Набрав пiп повнi кишенi.

Тодi вона одчиняе ще й другий сундук iз срiбними грошима.

Чухаеться пiп, що йому робить.

Бере вже вiн i тi грошi срiбнi; i в пазуху напхав, i скрiзь.

А тодi вона вiдчиняе йому i третiй сундук iз золотими грошима.

Дивиться пiп – що робить? Набрав уже i в двi жменi; де яка була латка – вiн i туди напхав.

Попрощався з господинею, подякував та й iде.

Вийшовши з хати, помiтив: пiд хлiвом висить хомут з наритниками, та й каже:

– Параско, дай менi i цього хомутця!

А вона каже:

– Вiзьмiть, батюшко.

А пiп каже:

– Надiнь менi його сюди, на шию.

Надiла вона йому на шию хомута, iде вiн. Тодi помiтив, що на полицi пiд хлiвцем лежить брус, та й каже:

– Параско, дай менi оцього брусика, дай менi сюди його, в зуби!

Так навантажився пiп бiльше, нiж треба. Іде вiн помаленьку, але наритники якось iзсунулись i попали поповi пiд ноги. Пiп заплутався у наритниках та й упав, а брус посунувся йому далi в горло – пiп i помер.