Чортів млин: Казки про чортів

Сiли за гостину й домовилися, коли посвадьбують. Гайгай швидко вiдкланявся i вернувся з хлопцем до свого палацу. А вдома говорить:

– Наймолодша iз царевих дочок засватана за тебе. Подобаеться?

– Так!..

– Тепер три днi будеш лиш купатися.

Коли хлопець вийшов з триденноi купелi, став такий красивий легiнь, що любо було глянути на нього.

А як убрався у парадне плаття, всi почали казати, що такого хлопця пошукати треба!

– Тепер можемо iхати до царя на весiлля.

Повели з собою i гудакiв[4 - Гудаки – музики.

А старшим царевим донькам не терпиться глянути у бричку. «Ану, який? – думають собi про нареченого. – Хоч посмiються усi з нього!» Вiдхилились дверцi, й вийшов такий легiнь, що старша аж зомлiла. А середуща нараз схопилася за голову: од такого красеня вiдмовилася! Пiд вечiр з жалю скочила у воду i втопилася. А за середущою i старша…

– Но, – шепоче хлопцевi нечистий, – двi душi вже моi – се й твоя заслуга! Тепер сподiваюся, що скоро i третя – твоя наречена, дiстанеться менi.

Але хлопець тiльки засмiявся. Думае собi: «Пропав би ти, дияволе, я ж тобi найду такi задачi, що голову на них поламаеш!»

Смуток оселився у царських палатах: двi доньки загинули. Цар хилиться край столу, сльози течуть з очей. Але весiлля треба вже справляти, коли почалося. А як вiдгуляли, Гайгай посадив молодих у бричку i вiдвiз до себе.

– Но, – говорить хлопцевi, – живи з жiнкою в палацi – держава твоя! А через три роки я прийду.

І щез просто на мiсцi.

Наш хлопець почав царювати. Добре йому велося. Та час швидко минав. Скiнчилися три роки, i Гайгай – якби з неба впав:

– Но, легеню, час: давай таку задачу, аби менi була не пiд силу.

Хлопець вигадав: за одну нiч нечистий мае поставити палац з чистого срiбла-золота, а щоб до палацу вiв кришталевий мiст iз височезними стовпами i на тих стовпах золотi пташки спiвали.

Гайгай пропав… А хлопець веселий, що вигадав нездiйсниму рiч.

Рано повставали i не впiзнають, де вони знаходяться: замiсть старого палацу – золота палата, а вiд неi до царського двору веде чудовий кришталевий мiст з високими стовпами, i на стовпах пташки золотi спiвають.

Не знае хлопець – чи радiти, чи журитися.

А пропасний знову перед ним:

– Но, початок е! Нiчого ти не виграв. Давай другу роботу.