Чортів млин: Казки про чортів

Як я тобi дам, коли мачина маленька, а у тебе рот здоровий?

Перезимували оп’ять. Вiн iсть цурпалки, а баба мак.

На третю весну баба й каже:

– Чи ще будемо сiяти, чи годi сiяти?

– Хай би ти, проклята баба, сказилася! Ти так мене захарчувала, що я й ногами не можу ходити.

– Так ти у мене вже й не хочеш жити?

– Нi, не хочу.

– А як же ми розпрощаемося? Вивчи, – каже, – мене пiсеньки хоч одноi.

Став вiн спiвати:

– Був собi чорт, та нi до тiеi стiни не притулиться, нi до тiеi, та притулився до баби.

Так баба його як нагодувала одну зиму бадиллям з картоплi, а другу – маковими цурпалками, так вiн захляв, не може й ногами ходити. Отак його баба вшанувала. Будь ти, бабо, проклята однинi i довiку. Тепер я вже не пристану до баби, бо баба хитрiша од мене. Поняла ти, що я тобi i пiсню спiвав i так розказав?

– Поняла, – каже.

– Ну, заспiвай же i ти менi хоч однiеi, поганенькоi, так тодi i розпрощаемось.

– Я, – каже, – так не заспiваю, а перекидайся чортом, я сяду на тебе, ти й неси мене, куди знаеш, а я буду спiвати, а ти учись!

Перекинувся вiн чортом.

Вона сiла на його, узялася за шерсть, понiс вiн ii у лiси, кущi, де терни, глоди… Хоче й кончить, а вона держиться i усе спiвае:

– Трайда-райда, трайда-райда…

Як узяв вiн носити, так на йому уже i шерстi мало, а баба цiла та усе спiвае пiснi.

– Чи ти, проклята бабо, переспiваеш iх усi?

– Та, – каже, – ще й половини не переспiвала.

– Будь ласка, бабо, годi менi тебе носити. Пусти мене!

– Нi, – каже, – носи, поки не переспiваю всi пiснi.

– Та, проклята бабо, буде. Ось тобi мiшок карбованцiв, тiльки, – каже, – мене одпусти. Не хочу я твоiх i пiсень.

– Бери ти отi грошi! І одвези мене додому iз грiшми, так я тодi тебе одпущу.

Забiг вiн у пекло, у болотяну, де чорти самi живуть, узяв мiшок грошей i потаскав бабу додому.

– Ну, вставай, проклята бабо, оце твiй дiм, оце твоi грошi. Пусти мене тiльки.

– Неси мене у мою хату…

Вiн i внiс ii у хату. Як скинув грошi, тодi баба i встала з нього.

– Я вже не буду приставати тепер до бабiв. Щасливо, бабо!

Брат-бiдняк i брат-багач

Було два брати, один багач, а другий бiдний. У бiдного було багато дiтей, i вiн не мав iх чим годувати. Пiшов вiн до багатого брата i каже:

– Позич менi пуд муки, бо нема чим дiтей годувати.

А багач каже:

– Дай вийму тобi око, то дам пуд муки.

Не було що робити бiдному. Вийняв йому багач око i дав пуд муки. Нагодував бiдний брат дiтей.