Чортів млин: Казки про чортів

На коника наймолодшого брата сiла його суджена – сама, i поскакала спереду, ведучи за собою весiльний народ.

Довго вони неслися на конях i зрештою надибали велику рiвнину, де була дуже красна паша. Села не видiли нiде – нi близько, нi далеко, i тяжко було сподiватися, що до потемкiв найдуть якусь стрiху, аби заночувати. Змiркували так, що лiпше залишитися на нiч тут, на лузi, де росте така густа трава. Позлiзали з коней, пустили iх пасти, а самi розклали собi ватру[7 - Ватра – багаття.

]. На бiду, вони забули, вiд чого iх застерiгав наймолодший брат.

Але найменша сестра не лишилася при них, бо мудрий кiнь занiс ii далi – на добрий пострiл iз рушницi – й аж там зупинився. Дiвка зiйшла з коня i ночувала сама. Правда, нiхто не звернув уваги, що серед них немае нареченоi наймолодшого брата.

На ранок пробудилися двадцять чотири молодi пари, розглядаються i – най вас Бог спасе вiд такого! – так перелякалися, що не могли вимовити й слова: увесь луг, де спали, був обкладений страшним вогняним муром, i вибратися звiдти було неможливо.

Лише тепер прийшов iм на гадку наказ наймолодшого брата, бо помiтили, що його нареченоi серед них нема. Забiдкалися – що з ними тепер буде! А тут з’явився, наче з-пiд землi, пекельний Люцифер i як загойкае на них:

– Та хто вам давав дозвiл розкладатися на нiч на моему лузi? Зараз повибираю iз вас душi!

Переляканi на смерть, брати й сестри почали просити, аби Люцифер перебачив, бо темна нiч iх застала в полi, не знали, куди йти, а вони вiддячаться найстаршому чортовi – i сяк i так, що не пошкодуе! Люцифер вислухав усе те до кiнця, i добре припалося його чорнiй душi, що бiдолахи так мучаться.

А коли увидiв, що вже зiйшло iз них сiм потiв, заговорив:

– Ну, я перебачу, але з одною умовою: поверну вам життя, коли пiдпишете чорним по бiлому, що вiддасте менi свого наймолодшого брата, котрий зостався дома. Лiпше поплатiться ним одним, чим вам – сорока дев’ятьом – iти на той свiт.

А не пристанете на мою умову, то пропадете тут усi – разом iз вашими кiньми!

Ой, iз тяжким серцем брати пiдписали Люциферу папiр, що вiддають йому свого наймолодшого братика, котрий зостався дома. Для бiльшоi певностi ту цидулу мусив пiдписати i старий.

Улагодили вони все з Люцифером, i тодi чортисько подув у бiк вогняних мурiв. Вони одразу зникли, й весiлля могло продовжувати свою подорож.