Любий друг (збірник)

«Алжирська земля – це велика французька колонiя на межi великого невiдомого краю, що зветься пустинею Сахарою, Центральною Африкою i таке iнше.

Сам Алжир – брама, бiла чудова брама в цей чудний суходiл.

Та спочатку треба до нього добитись, а це не кожному приемно. Ти знаеш, що я чудовий верхiвець, об’iжджаю полковницькi конi, але можна бути добрим кавалеристом i кепським моряком. Так i зi мною.

Пригадуеш майора Сембрета, якого ми звали доктором Блюво? Коли нам хотiлось перепочить добу в благословеннiй краiнi – шпиталi, ми йшли до нього на прийом.

Вiн сидiв на стiльцi, розставивши грубi ноги в червоних штанях, упершись кулаками в колiна та зiгнувши в лiктях руки, i поводив банькуватими очима, жуючи сивий вус.

Пам’ятаеш його лiкування?

– У цього солдата збурення шлунка. Дайте йому блювотного номер три за моiм рецептом, потiм дванадцять годин спочинку, i вiн вичуняе.

Це блювотне було всемогутне, всемогутне й невiдпорне. Пили його, бо мусили. Потiм, скуштувавши узвару доктора Блюво, мали дванадцять годин щиро заробленого спочинку.

Так от, любий мiй, щоб добитись до Африки, треба аж сорок годин терпiти вiд iншого невiдпорного блювотного за рецептом Трансатлантичноi пароплавноi компанii…»

Вона потирала руки, цiлком вдоволена своею вигадкою.

Пiдвелася й почала ходити, закуривши другу цигарку, i диктувала, пускаючи цiвки диму, що виходили просто з маленького круглого отвору серед стиснутих губ, потiм ширились, здiймались, лишаючи де-не-де в повiтрi сiрi нитки, прозорий туман, нiби випаровини, подiбнi на павутиння.

А Дюруа, пiдвiвши очi, стежив за всiма ii жестами, всiма рухами ii тiла та обличчя в цiй побiжнiй грi, що аж нiяк не обходила ii думки.

Тепер вона придумувала подорожнi пригоди, змальовувала вигаданих подорожникiв i розповiла про роман з дружиною пiхотного капiтана, що iхала до свого чоловiка.

Потiм сiла й почала розпитувати Дюруа про топографiю Алжиру, зовсiм iй невiдому. За десять хвилин вона знала вже стiльки, що й вiн, i вставила до статтi маленький роздiл з полiтичноi та колонiальноi географii, щоб познайомити читача з рiччю та пiдготувати його до розумiння поважних справ, що будуть порушенi в дальших уривках.