Консуело

Це своерiдна «сповiдь дочки вiку», яка болiсно вдивляеться в сучаснiсть, в минуле й не бачить майбутнього.

Сенс життя, любов, релiгiя, доля людства, зокрема жiнки, останнi можливостi людського знання про себе i свiт – усi цi питання стають «проклятими» для скептичноi, втратившоi вiру та надiю «дочки вiку». Ствердження кiнця iсторii, вичерпаностi творчих можливостей людства, прокляття свiтовi – це нове, майже шокуюче в жiночому свiтосприйняттi, що нiколи не було i надалi не буде характерним для жоржсандiвських героiнь.

Вихiд для Лелii вiдкриваеться лише в смертi.

«Жiноче питання» в романi «Лелiя» перейшло в iншу, нiж ранiше, площину. Створено образ героiнi з могутнiм iнтелектом, високою гiднiстю i, за виразом Достоевського, «гордiстю запросу», якому не вiдповiдае i не може вiдповiсти дiйснiсть. Без сумнiву, це найтрагiчнiший з творiв Ж. Санд. У 1839 роцi письменниця повернеться до свого роману i внесе корективи, якi зроблять текст бiльш оптимiстичним, та, за думкою багатьох лiтературознавцiв, це лише погiршить його.

В цiлому «Лелiя» була болючим вiдгуком на кризовi протирiччя 1830-х рокiв та внутрiшнi протирiччя самоi Жорж Санд. Надалi в ii творчостi залишаться всi питання Лелii: доля людства, його минуле й майбутне, мораль, релiгiя, мистецтво тощо, – але «комплекс Лелii» – трагiчна втрата вiри в прогрес – буде подоланий. Допоможе захоплення iдеями утопiчного соцiалiзму та й сама революцiонiзацiя французького суспiльства. Сен-Сiмон, Фур'е, особливий й переважний П'ер Леру вплинули на пошуки письменницею «iдеальноi правди».

Вона не стала нi сен-сiмонiсткою, нi фур'еристкою, нi ортодоксальною послiдовницею вчення Леру, але лозунги революцii 1789 року «свобода, рiвнiсть, братство» саме вони актуалiзували для неi. В цей перiод нею написанi найзначнiшi романи: «Мопра» (1837), «Мандруючий пiдмайстер» (1840), «Орас» (1841), дилогiя «Консуело» (1842—1843) i «Графиня Рудольштадт» (1844), «Мельник iз Анжiбо» (1847).

Вiдтепер iдея безупинного морального прогресу як сенсу iсторii наповнить специфiчну трiаду «свобода, рiвнiсть, братство» унiверсальним змiстом.

Нагальне в раннiй творчостi «жiноче питання» не закреслене, але розплавиться в цiй унiверсали, буде синтезоване нею.

Вiднинi ця трiада стане й перевiркою можливостей досягнення морального прогресу iсторii. Революцiя 1789 року, ворожа до привiлейованих станiв дворянства та духовенства, постане перед героем-аристократом в романi «Мопра», примусить зробити вибiр героя-монаха в романi «Спiрiдiон».