Консуело

Зупиняючись на кожному кроцi, вiн силкувався уявити собi образ подруги й усоте запитував себе: «Так вона некрасива? Потворна? Бридка?»

Роздiл 8

– Що ти так дивишся на мене? – запитала Консуело, бачачи, що Андзолето, увiйшовши до кiмнати, мовчки розглядае ii з якимось дивним виглядом. – Можна подумати, що ти мене нiколи не бачив.

– Це правда, Консуело, – вiдповiв вiн, – я нiколи тебе не бачив.

– Що ти говориш? Ти сповна розуму?

– О господи! – вигукнув Андзолето. – У мене в мозку немов якась чорна пляма, через яку я не бачу тебе.

– Боже милосердний! Та ти хворий, мiй друже!

– Нi, люба моя, заспокойся, i постараймося все з'ясувати. Скажи менi, Консуело, ти вважаеш мене красивим?

– Ну звичайно, адже я тебе люблю.

– А якби ти мене не любила, яким би я тобi здавався?

– Звiдки менi знати?

– Але, коли ти дивишся на iнших чоловiкiв, розрiзняеш же ти, красивi вони чи некрасивi?

– Розрiзняю, але для мене ти гарнiший усiх красенiв.

– Через те, що я дiйсно красивий, чи через те, що ти мене любиш?

– І через те й через iнше.

– Менi хочеться знати, чи любила б ти мене, якби я був потворний?

– Мабуть, я й не помiтила б цього.

– Виходить, на твою думку, можна любити й некрасивого?

– Чому ж нi? Адже любиш ти мене.

– Виходить, ти некрасива, Консуело? Говори, вiдповiдай же! Ти справдi некрасива?

– Менi завжди це говорили.

– Нi, нi, справдi не бачу.

– Ну, тодi я вважаю себе досить гарною й дуже задоволена цим.

– От зараз, Консуело, ти дивишся на мене такими добрими, щирими, люблячими очима, що здаешся менi прекраснiшою за Кориллу. Але менi хочеться знати, чи дiйсно це так чи це тiльки моя омана. Розумiеш, я добре знаю твое лице, знаю, що воно чесне й подобаеться менi. Коли я роздратований, воно дiе на мене заспокiйливо, коли я смутний, утiшае мене, коли я пригнiчений, надихае мене.

– Я ще раз запитую: яке тобi до цього дiло?

– Менi необхiдно це знати. Як ти гадаеш, чи може красивий чоловiк любити некрасиву жiнку?

– Але ж любив ти мою бiдолашну матiр, а вона зробилася пiд кiнець цiлковитим страховиськом. А я ж бо як ii любила!

– І ти вважала ii потворною?

– Нi. А ти?

– Я й не думав про ii зовнiшнiсть.