Консуело

– Мила синьйоро, – вiдповiла по-iталiйському Консуело, – у дитинствi я говорила кiлькома мовами, тому що багато подорожувала, i нiмецьку я ще пам'ятаю настiльки, щоб усе прекрасно розумiти. Щоправда, я не зважуюся заговорити нею, але якщо ви дасте менi кiлька урокiв, я впевнена, що незабаром з нею впораюся.

– Виходить, зовсiм як я, – знову заговорила по-нiмецькому канонiса, – я все розумiю, що говорить синьйора, а говорити сама ii мовою не можу. Але позаяк вона мене розумiе, я хочу просити ii вибачити нечемнiсть мого племiнника, що не вiдповiв на ii уклiн, тому що цей юнак сьогоднi сильно занедужав i пiсля непритомностi, що сталася з ним, ще такий слабий, що, мабуть, не помiтив ii… Чи не так, братику? – додала добра Вiнцеслава, збентежена своею неправдою й шукаючи виправдання в очах графа Християна.

– Мила сестро, – вiдповiв старий, – ви дуже великодушнi, бажаючи виправдати мого сина. Але нехай синьйора не дивуеться нiчому. Завтра ми iй усе пояснимо з тiею вiдвертiстю, з якою ми цiлком можемо говорити iз прийомною дочкою Порпори й, сподiваюсь, у найближчому майбутньому – другом нашоi родини.

То була година, коли всi розходилися по своiх кiмнатах; а в замку панував такий зразковий порядок, що, якби молодi дiвчата здумали засидiтися бiля столу, служники, якi здавалися справжнiми машинами, були б здатнi, мабуть, не звертаючи уваги на iхню присутнiсть, винести стiльцi й погасити свiчки. Консуело до того ж хотiла пiти до себе, i Амалiя провела гостю до ошатноi, комфортабельноi кiмнати, яку вона звелiла приготувати поряд зi своею власною.

– Менi дуже хотiлося б побалакати з вами годинку-другу, – сказала Амалiя, коли канонiса, виконавши обов'язок люб'язноi господинi, вийшла з кiмнати. – Менi не терпиться познайомити вас з усiм, що тут у нас вiдбуваеться, до того, як вам доведеться зiткнутися з нашими дивацтвами. Але ви, напевно, так утомилися, що бiльш за все хочете вiдпочити.

– Це нiчого не значить, синьйоро, – вiдповiла Консуело. – Щоправда, я вся розбита, але стан у мене такий збуджений, що, боюся, всю нiч не зiмкну очей.

– Давайте домовимося так, – сказала Амалiя, – ви зараз ляжете в постiль, а я в цей час пiду накину капот i вiдпущу покоiвку. Потiм повернуся, сяду бiля вас, i ми будемо говорити нiмецькою доти, поки вам захочеться спати.