Консуело

Таким чином, випадок вiдкрив професоровi таемницю стосункiв Андзолето й Корилли; для Консуело теж досить було глянути в напрямку, вказаному Порпорою, щоб побачити свого коханого в обiймах суперницi. Вона негайно ж вiдвернулася. Порпора, боячись, як би пiд впливом розпачу iй не зробилося зле, пiдхопив ii пiд руку i – звiдки тiльки взялися сили! – майже знiс ii на нижнiй поверх, до себе в кабiнет, де поспiшив зачинити дверi й вiкно, щоб зберегти в таемницi вибух розпачу, якого вiн очiкував.

Роздiл 20

Але нiякого вибуху не сталося.

Порпора заговорив було з нею, але вона зробила знак, аби вiн нi про що ii не запитував. Раптом вона пiдвелася, пiдiйшла до клавесина, на якому стояв графин з холодною водою, i залпом, склянка за склянкою, спорожнила його. Потiм, пройшовшись кiлька разiв по кiмнатi, не проронивши нi слова, знову сiла напроти вчителя.

Суворий старий не зрозумiв усiеi глибини ii страждання.

– Ну що? – сказав вiн. – Обдурив я тебе? Що ти думаеш тепер робити?

Болiсне тремтiння пробiгло ii немов скам'янiлим тiлом, i, провiвши рукою по чолу, вона мовила:

– Думаю нiчого не робити, поки не зрозумiю того, що трапилося.

– А що тобi треба ще зрозумiти?

– Усе, адже я зовсiм нiчого не розумiю. Я сиджу тут у вас, силкуюся знайти причину свого нещастя – i не знаходжу. Що поганого зробила я Андзолето, аби вiн мiг розлюбити мене? Яку вчинила провину, щоб вiн мiг мене зневажати? Ви ж бо, звичайно, не можете вiдповiсти менi на це, позаяк я сама, риючись у глибинi своеi совiстi, не в змозi вiдшукати ключ до цiеi таемницi.

– Бiдолашна дiвчинко! – сказав професор. – Дiйсно, тут справа не обiйшлася без чарiв, але iм'я iм – Марнославство. Дiе тут i отрута, i зветься вона Заздрiстю. Корилла могла влити в нього цю отруту, але не вона створила його душу, здатну так усмоктувати ii. Отрута вже була в порочнiй кровi Андзолето. Зайва крапля ii перетворила шахрая на зрадника, невдячного, яким вiн завжди був, – на клятвопорушника.

– Яке ж марнославство? Яка заздрiсть?

– Марнославство його в тiм, аби всiх перевершити, перевершити й тебе, а скажена заздрiсть – до тебе, що затьмарила його.

– Та чи може це бути? Чи може чоловiк заздрити перевагам жiнки? Невже чоловiк, який любить жiнку, здатний ставитися зi злiстю до ii успiху? Виходить, е багато такого, чого я не знаю й що неспроможна зрозумiти.