Легенди і міфи Стародавньої Греції

Там вiн викрав з череди Аполлона п’ятнадцять корiв, прив’язав до iхнiх нiг очерет i гiлля, щоб замести слiд, i швидко погнав корiв у напрямi до Пелопоннесу. Коли Гермес уже пiзно ввечерi гнав корiв через Беотiю[39 - Край у Середнiй Грецii з головним мiстом Фiвами.], вiн зустрiв старого дiда, який працював у своему винограднику.

– Вiзьми собi одну з цих корiв, – сказав йому Гермес, – тiльки нiкому не розповiдай, що бачив, як я прогнав тут корiв.

Старий, зрадiвши щедрому подарунку, дав слово Гермесовi мовчати i не показувати нiкому, куди той погнав корiв.

Гермес пiшов далi. Але вiн вiдiйшов ще недалеко, як йому захотiлося випробувати старого, – чи додержить вiн даного слова. Сховавши корiв у лiсi i змiнивши свiй вигляд, повернувся вiн назад i спитав дiда:

– Скажи, чи не проганяв тут хлопчик корiв? Якщо ти менi вкажеш, куди вiн iх прогнав, я дам тобi бика й корову.

Недовго вагався старий, сказати чи нi, дуже вже хотiлося йому дiстати ще бика й корову, i вiн показав Гермесу, куди погнав хлопчик корiв.

Страшенно розгнiвався Гермес на старого за те, що вiн не додержав слова, i в гнiвi обернув його в нiму скелю, щоб вiчно мовчав вiн i пам’ятав, що треба додержувати даного слова.

Пiсля цього вернувся Гермес до корiв i швидко погнав iх далi. Нарештi пригнав вiн iх у Пiлос. Двох корiв принiс вiн у жертву богам, потiм знищив усi слiди жертвоприношення, а корiв, що лишилися, сховав у печерi, вводячи iх до неi задом, щоб слiди корiв вели не в печеру, а з неi.

Зробивши все це, Гермес спокiйно повернувся в грот до матерi своеi Майi i лiг тихенько в колиску, загорнувшись у пелюшки.

Але Майя помiтила вiдсутнiсть свого сина. Вона з докором сказала йому:

– Погане замислив ти дiло. Навiщо викрав ти корiв Аполлона? Розгнiваеться вiн. Адже ти знаеш, який грiзний у гнiвi своему Аполлон. Хiба ти не боiшся його стрiл, що б’ють без промаху?

– Не боюсь я Аполлона, – вiдповiв матерi Гермес, – нехай собi гнiваеться. Якщо вiн надумае скривдити тебе або мене, то я, щоб вiдомстити йому, розграбую все його святилище в Дельфах, викраду всi його триножники, золото, срiбло й одяг.

А Аполлон уже помiтив, що пропали корови, i подався iх розшукувати. Вiн нiде не мiг iх знайти. Нарештi, вiщий птах привiв його в Пiлос, але й там не знайшов своiх корiв золотокудрий Аполлон. В печеру ж, де були схованi корови, вiн не ввiйшов, – адже слiди вели не в печеру, а з неi.

Нарештi, пiсля довгого марного шукання, прийшов вiн до грота Майi.