Виховання почуттів

Мабуть, не раз на морi вологими вечорами вона загорталася цiею шаллю, вкривала ноги, закутавшись у нiй, спала! Важкi торочки тягнули шаль донизу, вона мало-помалу сповзала i вже падала на воду. Фредерiк метнувся й пiдхопив ii. Жiнка сказала:

– Дякую вам, добродiю.

Їхнi очi зустрiлися.

– Ти готова, дружинонько? – гукнув пан Арну, появляючись на схiдцях.

Мадмуазель Марта кинулась до нього i, обхопивши батьковi шию, почала смикати його за вуса. Долинули звуки арфи, дiвчинцi захотiлося «побачити» музику, i незабаром арфiст, якого вела негритянка, зайшов до першого класу.

Арну впiзнав у ньому колишнього натурника i, на подив присутнiх, звернувся до нього на «ти». Нарештi арфiст, вiдкинувши назад довге волосся, витягнув руки й заграв.

То був схiдний романс, де мовилося про кинджали, квiти i зорi. Чоловiк у лахмiттi спiвав про все те пронизливим голосом; гуркiт машини вривався в мелодiю й порушував такт; арфiст сильнiше бив по струнах; вони бринiли, i в iхнiх металевих звуках нiби вчувалося ридання й стогiн гордоi, хоч i переможеноi любовi.

Дерева обабiч рiчки схилялися до самоi води; линув свiженький легiт; панi Арну неуважливо дивилася в далечiнь. Коли музика стихла, вона кiлька разiв зiмкнула й розiмкнула повiки, нiби прокидаючись зi сну.

Арфiст уклiнно наблизився до них. Поки Арну шукав дрiбних грошей, Фредерiк простягнув до музикантового картуза руку i, сором'язливо ii розтуливши, впустив туди луiдор. Не марнославство спонукало його подати цю милостиню в неi на очах, а благословенна думка, майже побожний порив душi, до якого вiн приеднував i ii.

Арну, поступаючись дорогою Фредерiковi, став по-дружньому вмовляти його зiйти з ним донизу. Фредерiк запевняв, що вiн оце тiльки поснiдав; насправдi вiн помирав iз голоду, а в його гаманцi не лишилося й сантима.

Але зараз же вiн подумав, що, як i всякий, мае право перебувати в каютi.

За круглими столами вже iли кiлька буржуа, мiж них сновигав офiцiант; пан i панi Арну розташувалися в глибинi праворуч; Фредерiк сiв на довгий, обтягнений оксамитом диван, прийнявши звiдти газету.

В Монтеро подружжя мало пересiсти в шалонський дилiжанс. Їхня подорож по Швейцарii розрахована на мiсяць. Панi Арну кинула докiр чоловiковi за те, що вiн попускае дитинi пустощi. Вiн щось шепнув дружинi на вухо, мабуть, якусь люб'язнiсть, бо вона всмiхнулася. Потiм вiн устав, щоб запнути фiранку на вiкнi у неi за спиною.

Низька бiла стеля надто яскраво вiдбивала свiтло.