Виховання почуттів

Досi його мали за юнака з неабиякими задатками, котрий може стати гордiстю департаменту. Проте всi були розчарованi.

Спершу вiн казав собi: «Треба повiдомити панi Арну», – i цiлий тиждень обмiрковував листи, сповненi дифiрамбiв, i коротенькi цидулки в лапiдарному та високому стилi. Його втримувала боязнь признатися в своiм становищi. Потiм вiн вирiшив, що краще написати ii чоловiковi. Арну знае життя i зможе його зрозумiти. Кiнець кiнцем, по двох тижнях вагання, вiн постановив: «Овва! Менi ж не доведеться бiльше зустрiтися з ними.

А що й найрiшучiшi ухвали йому нiчого не коштували, то вiн заприсягнувся нiколи не вертатися до Парижа i навiть не довiдуватися про панi Арну.

Проте вiн шкодував за всiм, аж до запаху газу й гуркоту омнiбусiв. Вiн замрiяно згадував кожне слово, яке вона мовила, тембр ii голосу, сяйво ii очей i, вважаючи себе живим трупом, не робив уже нiчого, нiчогiсiнько.

Вiн уставав дуже пiзно, дивився в вiкно на вози, що проiжджали мимо. Особливо гнiтючi були першi пiвроку.

Однак траплялися днi, коли вiн обурювався сам проти себе. Тодi вiн виходив iз дому. Вiн тинявся по луках, що взимку наполовину затопленi розливом Сени. Їх роздiляють ряди тополь. Де-не-де над водою зводиться мiсточок. Вiн блукав до вечора, ступаючи по жовтому листю, вдихаючи туман, перестрибуючи канави; що сильнiше била в скронi кров, то шаленiша жадоба дiяльностi охоплювала його; кортiло стати мисливцем в Америцi, слугою схiдного пашi або матросом; свою меланхолiю вiн виливав у довгих листах до Делор'е.

А той iз шкури пнувся, аби тiльки пробити собi дорогу. Легкодухiсть друга i його постiйнi скарги здавалися клерковi безглуздям. Незабаром iхне листування зiйшло майже нанiвець. Усе свое вмеблювання Фредерiк подарував Делор'е, що й далi жив у його квартирi. Мати час од часу починала мову про те; нарештi вiн зiзнався, що подарував обставу, i мати його покартала.

– Що з тобою? – спитала вона. – Ти весь тремтиш!

– Нiчого! – вiдповiв Фредерiк.

Делор'е сповiщав, що поселив у себе Сенекаля i вони вже два тижнi живуть разом. Виходить, Сенекаль тепер серед речей, що пов'язанi з подружжям Арну. Вiн може продати iх, робити щодо них зауваження, кепкувати. Фредерiк почув себе враженим до глибини душi. Вiн пiшов до себе в кiмнату. Йому хотiлося померти.

Мати покликала його.